Сільгосппідприємство хоче попередньо розрахувати мінімальне податкове зобов’язання за 2023 рік. Які особливості такого розрахунку?

Дійсно, сільгосппідприємствам вже зараз доцільно попередньо розрахувати мінімальне податкове зобов’язання (далі – МПЗ) за 2023 рік і проаналізувати, чи потрібно буде доплачувати відповідний податок, а отже, прийняти можливі заходи.

Нагадаємо: якщо МПЗ більше ніж загальна сума нарахованих та сплачених податків з числа визначених, то доплачувати податки в бюджет не потрібно. Якщо менше, то доведеться доплачувати:

• або податок на прибуток (для платників, що застосовують загальну систему оподаткування);

• або єдиний податок (для платників, що застосовують спеціальну систему оподаткування);

• або ПДФО (для підприємців на загальній системі оподаткування та для фізичних осіб без статусу суб’єкта господарювання).

МПЗ розраховується за формулами, наведеними у ст. 381 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). У складі формули є коефіцієнт (К), визначений на рівні 0,05.

Проте відповідно до п. 67 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ для розрахунку МПЗ як за 2022, так і за 2023 податкові (звітні) роки цей коефіцієнт (К) застосовується із значенням 0,04. Для сімейних фермерських господарств значення цього коефіцієнта 0,025.

Виходячи з аналізу норм ПКУ, роз’яснень ДПС, сформулюємо декілька порад та застережень щодо порівняння МПЗ із сумою визначених податків:

➨ У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів (пп. 141.9.2, пп. 141.9.4, пп. 170.14.5, п. 177.15, п. 2971 .2, п. 2971 .4, п. 2971 .5 ПКУ). Надміру сплаченими сумами вважаються суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату (пп. 14.1.115 ПКУ). Тож для порівняння з МПЗ ураховуються податки, термін нарахування яких припадає виключно на 2023 рік і які сплачені у цьому році. Тому якщо, наприклад, єдиний податок за ІV квартал 2022 року (строк сплати – 30 січня 2023 року) заплатили у грудні 2022 року, то, на жаль, цю суму не можна буде включити до загальної суми податків. Також немає сенсу платити у 2023 році єдиний податок за ІV квартал, оскільки він теж не буде ураховуватися, оскільки термін його нарахування припадає вже на 2024 рік.

➨ Якщо у договорах оренди земельних ділянок строк виплати орендної плати – до 31 грудня, а грошових коштів для її виплати не вистачає, то для того аби ПДФО та військовий збір були ураховані у суму сплачених податків за 2023 рік, доцільно нарахувати орендну плату, наприклад, у листопаді, а ПДФО та військовий збір заплатити до 30 грудня 2023 року (відповідно до пп. 168.1.5 ПКУ). Це дасть підстави включити цей податок та збір у загальну суму податків за 2023 рік (адже строк сплати і фактична сплата припадають на 2023 рік). А безпосередньо орендну плату орендодавцям виплачувати по фінансовій можливості у наступних періодах.

➨ Якщо орієнтовна сума податків за 2023 рік менша за МПЗ, то доцільно її збільшити, наприклад, за рахунок нарахування дивідендів засновникам, якщо вони перебувають з підприємством у трудових відносинах. Це правило поширюється і на членів фермерського господарства. Якщо на виплату усієї суми дивідендів грошей не вистачає, то можна (як і в попередній рекомендації) нарахувати їх та перерахувати ПДФО та військовий збір до 30-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому було проведено нарахування (тобто перерахувати їх до 30 грудня).

Ельвіра Ткачова, головний редактор