Сільгосппідприємство до 20.02.2023 р. подало декларацію з єдиного податку (далі – ЄП) IV групи і в її складі додаток 3 (розрахунок мінімального податкового зобов’язання, далі – МПЗ). Але за рішенням органу ДПС підприємству відмовили в статусі «єдинника» IV групи на 2023 рік. Відповідно, неприйнятим виявився й додаток 3. Яким чином підприємству відзвітувати з МПЗ за 2022 рік? Податківці пропонують включити додаток 3 до уточнюючої декларації з ЄП IV групи на 2022 рік. Чи правомірно це?

Відповідно до п. 2971 .1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники ЄП – власники, орендарі, користувачі земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального МПЗ у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

Але платники ЄП IV групи позитивне значення різниці між сумою загального МПЗ та загальною сумою сплачених податків мають відображати в податковій декларації за наступний за звітним податковий (звітний) рік (п. 2971 .7 ПКУ). Адже специфіка звітування з ЄП IV групи така, що декларація подається не в кінці звітного року, а на його початку. Тому додаток щодо МПЗ за 2022 рік подавався у складі декларації з цього податку на 2023 рік. А якщо у 2023 році підприємство не є платником ЄП IV групи, то, відповідно, відзвітувати з МПЗ воно не може.

Зауважимо, що згідно з формою декларації з ЄП IV групи позитивна різниця між МПЗ та сумою сплачених податків сплачується у складі ЄП IV групи за I квартал 2023 року (детально про це див. в «АгроPRO», 2023, № 2, с. 29). Таким чином, для ситуації, описаної в запитанні, порядку звітування з МПЗ чинними нормативними актами не передбачено.

Згідно з п. 46.4 ПКУ платник податків, який вважає затверджену форму податкової декларації такою, що збільшує або зменшує його податкові зобов’язання, всупереч нормам, має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації. У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення, складене за довільною формою, що вважатиметься невід’ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.

Тож якщо сільгосппідприємство скористається рекомендаціями органу ДПС і подасть уточнюючу декларацію за 2022 рік, то воно має викласти обставини донарахування ЄП за рахунок позитивного значення МПЗ в додатку довільної форми до такої декларації.

Крім того, позитивна різниця між загальним розміром МПЗ та сплаченими у 2022 році податками збільшить податкове зобов’язання з ЄП за I квартал 2022 року. А оскільки строк сплати за той період вже більше року як минув, то підприємство повинне буде нарахувати собі штраф (3% від донарахованої суми) та пеню за період прострочки, що є неправомірним.

Вважаємо, що у наведеній ситуації сільгосппідприємству не варто нічого уточнювати з метою подання розрахунку з МПЗ за 2022 рік до отримання офіційного роз’яснення. Адже обов’язок стосовно затвердження форм звітності таким чином, щоб вони відповідали нормам ПКУ, покладено на відповідні державні органи (зокрема, на Мінфін), а не на платника податків. Тим більше не варто виправляти законодавчі «недопрацювання» за власний рахунок (тобто наражатися на штрафи та пеню). Принаймні, не варто керуватися усними «пропозиціями» від податківців, натомість доцільно отримати з цього питання індивідуальну податкову консультацію (яку, до речі, потім можна буде оскаржити).

Олена Жураківська, редактор