У посушливий рік погода істотно обмежує реакцію культур на застосування азоту. Проте соняшник у порівнянні з озимою пшеницею і кукурудзою потребує на 50% менше азотних добрив. Не рекомендується вносити більше N60-90 кг/га д.р. навіть на бідних азотом ґрунтах, тому що це призводить до переростання, вилягання і відсутності прибавки врожайності.

Про це розповів доктор біологічних наук Сергій Хаблак, ексголовний агроном-агрохімік «Аграрні системні технології».

Він каже, що норми застосування добрив мають диференціюватися відповідно до ґрунтово-кліматичних умов.

«Раніше, до 90-х минулого століття, рекомендовані орієнтовні норми макродобрив в діючій речовині залежно від типу грунтів становили на чорноземі типовому — N 60-90 P 50-60 K 50-60 кг/га, темно-сірих і сірих лісових — N 60-90 P 60-70 K 60-70 кг/га, на чорноземі звичайному та південному — N 50-60 P50-60 K 40-50, — розповідає науковець. — По деяким даним, у зоні Лісостепу на ґрунтах із важким гранулометричним складом під соняшник раніше рекомендували вносити орієнтовно N60-100, P40-60, у Степу — N50-90, P30-50»

При цьому, незважаючи на дуже високий рівень винесення калію з урожаєм соняшнику, внесення калійних добрив на вказаних ґрунтах менш ефективне, ніж азотних і фосфорних. Це пояснюється їхньою підвищеною та високою забезпеченістю цим елементом живлення і здатністю кореневої системи рослин добре його засвоювати. Лише на грунтах, збіднених калієм, рекомендували додатково застосувати K20-50.

Зважати потрібно на ґрунтово-кліматичну зону:

• У степових районах вологозабезпечення є основним лімітуючим чинником для формування урожаю, а в Поліссі — кислотність та низька родючість ґрунтів.
• Чорноземні ґрунти Лісостепу і Степу та каштанові ґрунти містять значну кількість доступного для рослин калію, але мають невеликий вміст доступного фосфору та близько до нейтральної рН ґрунту і кращі водно-фізичні та біологічні властивості.
• Дерново-підзолисті, сірі й темно-сірі лісові ґрунти Полісся характеризуються високою кислотністю і незадовільними фізико-хімічними властивостями, низьким вмістом рухомих сполук калію та мають середню кількість доступного фосфору.

«Калій в кислих ґрунтах легкого гранулометричного складу в значній кількості мігрує по профілю. У дерново-підзолистих ґрунтах рухомий фосфор більш доступний до рослин, ніж в чорноземних ґрунтах. В нейтральних і карбонатних ґрунтах (чорноземи) утворюються менш розчинні фосфати кальцію і магнію, а в кислих дерново-підзолисті ґрунтах формуються більш розчинні фосфати алюмінію та заліза», — пояснює Сергій Хаблак.

Він зазначає, що науково-обґрунтоване співвідношення елементів мінерального живлення під соняшник для Лісостепу, Степу було 1: 1: 1 (N60Р60К60), яке з кожним роком по фосфору і калію зменшується в залежності від природно-кліматичних зон через погодні умови, типу ґрунтів і високу вартість фосфорно-калійних добрив.

Фосфорні добрива найефективніше застосовувати в умовах недостатнього зволоження на чорноземах звичайних і південних та на каштанових ґрунтах. Калійні добрива найліпше діють на торф'яних, потім на дерново-підзолистих і сірих лісових ґрунтах. На легких за гранулометричним складом ґрунтах зазвичай ефективніші азотні, калійні та мікродобрива, на важких — фосфорні добрива.

Останнім часом під соняшник в залежності від природно-кліматичної зони дози добрив для Полісся зазвичай складають N60Р30-40К30-40, Лісостепу — N60Р20-30К20-30, Степу — N30-60Р10-20К0-20. Такі дози фосфорно-калійних добрив не покривають винос фосфору і калію з урожаєм зерна.

Джерело