У 2023 році сільгосптоваровиробники вперше нараховували та сплачували мінімальне податкове зобов’язання (далі – МПЗ) за 2022 рік. Незабаром потрібно буде обчислювати МПЗ за 2023 рік. Але досі не всі розібралися, як відобразити в бухгалтерському обліку доплату податків у зв’язку з розрахунком МПЗ. Тож сьогодні розглянемо це питання детальніше.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Перш ніж з’ясувати, як відображати в бухгалтерському обліку розраховане до сплати позитивне значення МПЗ, згадаємо, що це таке.

Так, відповідно до пп. 14.1.1142 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) МПЗ – це мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь.

Розраховувати МПЗ слід спираючись на правила, прописані у ст. 381 ПКУ. Однак у цій статті наведено тільки загальний механізм розрахунку самого МПЗ. А в бюджет аграрій сплачує не всю суму МПЗ, а позитивну різницю між розрахованою сумою МПЗ і сумою визначених та сплачених протягом року податків, зборів, платежів та орендної плати (далі – Позитивна різниця).

При цьому для різних систем оподаткування, на яких може перебувати аграрій, буде різний перелік податків, які враховуються для порівняння з МПЗ. Так, особливості обчислення МПЗ та сплати Позитивної різниці прописані:

➙ для платників податку на прибуток – у п. 141.9 ПКУ;

➙ для платників єдиного податку, у тому числі і єдиного податку IV групи – у ст. 2971 ПКУ;

➙ для платників ПДФО, тобто ФОП на загальній системі та фізосіб-громадян – у п. 177.14–177.20 ПКУ.

(Детально про порядок розрахунку МПЗ див. «АгроPRO», 2022, № 17, с. 30, № 24, с. 21, 2023, № 2, с. 19 – ред.).

Якщо між загальним МПЗ і сумою визначених податків, зборів, платежів та витрат на сплату орендної плати отримано не позитивне, а від’ємне значення, то, відповідно, таку суму в бюджет не платять, як і не враховують у зменшення МПЗ наступних періодів. А тому з цього робимо висновок, що у випадку отримання від’ємного значення зазначеної різниці такі суми в регістрах бухгалтерського обліку не відображаються.

Позитивну різницю слід сплатити у бюджет і, відповідно, відобразити на рахунках бухгалтерського обліку.

У вищезгаданих статтях ПКУ прямо вказано, що Позитивна різниця є частиною того податку, який платник податків сплачує перебуваючи на певній системі оподаткування. Так, якщо сільгосппідприємство перебуває на:

• загальній системі, то Позитивна різниця є частиною зобов’язань з податку на прибуток підприємств (пп. 140.9.5 ПКУ);

• єдиному податку, в тому числі і єдиному податку IV групи – частиною зобов’язань з єдиного податку (п. 2971 .8 ПКУ).

Отже, Позитивна різниця не є якимось окремим податком чи специфічним платежем. Вона є частиною того податку, який сплачує сільгосппідприємство виходячи із системи оподаткування, яку воно обрало. Тому Позитивну різницю слід відображати так само, як відображають в обліку нараховану суму відповідного податку.

Зверніть увагу! Сума податку в частині Позитивної різниці не враховується у загальній сумі сплачених податків, зборів, платежів, яка буде порівнюватися з МПЗ у наступному податковому (звітному) році (п. 2971 .8 ПКУ). Тому, наприклад, якщо аграрій у 2023 році сплачував за 2022 рік Позитивну різницю з єдиного податку IV групи, то у 2024 році при обчисленні суми податків, сплачених у 2023 році, ця сума не враховуватиметься. Тож вважаємо, що бухгалтерський облік податків, сплачених як Позитивна різниця, доцільно вести окремо.

Далі в консультації ДЛЯ ПЛАТНИКІВ ЄДИНОГО ПОДАТКУ, ДЛЯ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

Олег Головко, консультант з питань бухгалтерського обліку та оподаткування