Сільгосппідприємствам, які перейшли на сплату податку на прибуток, потрібно не лише правильно обчислювати та сплачувати цей податок (детально про нього див. в «АгроPRO», 2024, № 3, с. 24), а й коректно відображати його нарахування в бухгалтерському обліку. Але для цього не завжди достатньо просто взяти суму з декларації з податку на прибуток та провести нарахування в бухобліку. Адже у цій декларації податок на прибуток обчислюється відповідно до Податкового кодексу України (далі – ПКУ), в той час як в бухобліку його слід відображати за правилами НП(С)БО. А за правилами НП(С)БО в деяких випадках підприємству потрібно визначати відстрочені податкові зобов’язання (далі – ВПЗ) і відстрочені податкові активи (далі – ВПА). Які підприємства мають це робити, в яких випадках та як провести відповідні обчислення, поговоримо далі.

ХТО ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ ОБЧИСЛЮВАТИ ВПЗ І ВПА

Якщо сільгосппідприємство є платником податку на прибуток і за результатами звітного періоду в нього виникає сума податку до сплати, то в бухгалтерському обліку таке підприємство має відобразити нарахування цього податку проводкою: Дт 98 – Кт 641. Робиться така проводка останнім днем звітного періоду, за який обчислюється податок на прибуток, тобто за 2023 рік – 31 грудня 2023 року.

Водночас інколи такої проводки може бути недостатньо. Адже сума податку на прибуток, відображена в декларації, і та, що має бути вказана у фінансовій звітності, можуть відрізнятися. Це пов’язано з тим, що крім поточного податку на прибуток у деяких підприємств можуть виникати ВПЗ і ВПА, які пов’язані з нарахуванням цього податку.

Випадки, коли у підприємств виникають ВПА і ВПЗ, прописані в НП(С)БО 17 «Податок на прибуток». Але застосовувати цей стандарт і, відповідно, визначати ВПА і ВПЗ мають не всі підприємства. Як випливає з назви стандарту, стосується він виключно платників податку на прибуток. Крім того, відповідно до п. 2 НП(С)БО 17 застосовувати цей стандарт не повинні:

➤ бюджетні установи;

➤ підприємства, які складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності.

Крім того, не зобов’язані визначати ВПА та ВПЗ платники податку на прибуток, які складають фінзвітність відповідно до НП(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва». Адже такі підприємства мають відображати у фінзвітності тільки фактично нарахований податок, тобто без урахування ВПА та ВПЗ (п. 5.8 розд. ІІ, п. 2.6 розд. ІІІ НП(С)БО 25). Про це (а саме, що підприємства – платники податку на прибуток, які використовують для складання фінансової звітності НП(С)БО 25, не визначають ВПА та ВПЗ) йдеться і у листі Мінфіну від 14.04.2010 р. № 31-34000-20-27/81440.

Таким чином, платники податку на прибуток, які складають звітність малого чи мікропідприємства (тобто заповнюють форми № 1-м та 2-м або № 1-мс та 2-мс), при відображенні в бухобліку податку на прибуток можуть не визначати ВПА та ВПЗ. Їм достатньо просто показати нарахування цього податку за фактично нарахованою сумою, відображеною у декларації, тобто зробити проводку: Дт 98 - Кт 641 і відобразити нарахований податок на прибуток у рядку 2300 форми № 2-м або № 2-мс.

Водночас малі та мікропідприємства, якщо вважають це для себе доцільним, можуть за власним рішенням обчислювати ВПА та ВПЗ.

ЩО ТАКЕ ВПЗ І ВПА ТА КОЛИ ВОНИ ВИНИКАЮТЬ

Якщо підприємство має обчислювати ВПА та ВПЗ (тобто не веде облік за МСФЗ і не використовує НП(С)БО 25), то це ще не означає, що воно обов’язково обчислюватиме ВПА і ВПЗ. Адже для цього у підприємства повинні виникати відхилення між розміром податку на прибуток, обчисленого за податковими правилами та за правилами бухобліку. На це вказують визначення понять ВПА і ВПЗ, а саме (п. 3 НП(С)БО 17):

➊ ВПА – це сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню у наступних періодах унаслідок:

• тимчасової податкової різниці, що підлягає вирахуванню;

• перенесення податкового збитку, не включеного до розрахунку зменшення податку на прибуток у звітному періоді;

• перенесення на майбутні періоди податкових пільг, якими скористатися у звітному періоді неможливо.

➋ ВПЗ – це сума податку на прибуток, який сплачуватиметься в наступних періодах з тимчасових податкових різниць, що підлягають оподаткуванню. Отже, з цього випливає, що рахувати ВПА і ВПЗ слід у випадках, якщо:

• у підприємства виникають тимчасові різниці (а вони можуть виникати тільки тоді, коли підприємство застосовує податкові різниці);

• у підприємства є минулорічні податкові збитки, які воно вирішило врахувати при розрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток у звітному році;

• підприємство має право на застосування пільг з податку на прибуток, якими планує скористатися в майбутньому.

Якщо йдеться про категорії підприємств, то виходить, що рахувати ВПА і ВПЗ мають:

➊ «високодохідники» (підприємства з річним обсягом доходу понад 40 млн грн) та «малодохідники-добровольці», адже вони зобов’язані застосовувати податкові різниці;

➋ «малодохідники» (підприємства з річним обсягом доходу менше 40 млн грн), які відмовились від застосування податкових різниць, у випадках, якщо:

• у декларації з податку на прибуток вони відображатимуть минулорічні податкові збитки;

• вони мають право на пільги з податку на прибуток.

Нагадаємо, що з числа аграріїв пільги з податку на прибуток мають ті, які займаються птахівництвом, а саме (п. 57 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ):

➤ клас 01.47 згідно з КВЕД-2010 (розведення та вирощування свійської птиці, за виключенням вирощування курей, одержування яєць курей та діяльності інкубаторних станцій з вирощування курей);

➤ клас 01.49 (в частині розведення та вирощування перепелів і страусів);

➤ клас 10.12 (виробництво м’яса свійської птиці, за виключенням виробництва м’яса курей, витоплювання жиру курей, забою, оброблення та фасування м’яса курей).

Далі в консультації ОБЧИСЛЮЄМО ВПЗ ТА ВПА

Олег Головко, консультант з питань бухгалтерського обліку та оподаткування