Напевно, всі сільгосппідприємства стикались із ситуацією, коли строк дії договору оренди земельної ділянки закінчується, а орендодавець не має наміру продовжувати його, бо хоче обробляти її самостійно. Однак справжні труднощі виникають, коли така земельна ділянка знаходиться всередині поля, що складається із земельних ділянок, які орендує та обробляє сільгосппідприємство. Адже перед останнім одразу постає багато запитань:

• чи повинне сільгосппідприємство забезпечити доступ власника до його ділянки?
• як обробляти поле, якщо цю ділянку обробляти не можна?
• чи може сільгосппідприємство надати такому власнику землі іншу ділянку?

Відповідям на ці та супутні їм запитання і присвячена ця стаття.

ЗАКОНОДАВЧЕ ПІДҐРУНТЯ ДОСТУПУ ВЛАСНИКА ДО СВОЄЇ ЗЕМЛІ

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, далі – ЦКУ). А ч. 4 ст. 373 ЦКУ передбачено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування над власним майном, не пов’язана з використанням його властивостей.

Правом користування власністю визнається юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості. На цьому наголошував ще Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у листі від 28.01.2013 р. № 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав».

Очевидно, що для можливості користування земельною ділянкою власник повинен мати доступ до неї, адже без цього він не зможе добути із землі корисні властивості (зокрема, виростити та зібрати врожай).

Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ч. 1 ст. 321, ч. 3 ст. 319 ЦКУ).

Стаття 391 ЦКУ містить норму, згідно з якою власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Подібне положення передбачає і ст. 152 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ).

Отже, якщо до земельної ділянки немає дороги (у т. ч. польової) з огляду на її оточення іншими земельними ділянками, що перебувають у власності чи користуванні інших осіб, власник земельної ділянки вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування такою ділянкою шляхом надання йому доступу до такої ділянки через суміжні земельні наділи.

Далі детально зупинимось на конкретних способах такого доступу.

ОБМІН ПРАВАМИ КОРИСТУВАННЯ

Нагадаємо, що з метою вирішення в т. ч. проблеми з так званими «шахматками» було прийнято Закон України від 10.07.2018 р. № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільгосппризначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (далі – Закон № 2498).

Пам’ятаємо, що «шахматка» – це коли на одному полі власники земель і користувачі фактично заважали один одному раціонально обробляти землі в межах одного масиву.

Згідно із змінами, запровадженими Законом № 2498, власники та орендарі сільгоспземель отримали врегульовану законодавчо можливість обмінюватись належними їм правами користування земельними ділянками, розташованими в одному масиві земель сільгосппризначення, шляхом взаємного укладання між ними договорів оренди, суборенди відповідних ділянок.

Одразу ж обумовимо, що цей варіант може бути реалізований, якщо земельні ділянки як сільгосппідприємства, так і власника мають цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства або особистого селянського господарства.

При цьому механізм реалізації такого права залежить від того, чи має сільгосппідприємство істотну частину масиву земель сільгосппризначення, а також того, чи існує черезсмужжя між земельною ділянкою власника та орендованими сільгосппідприємством земельними ділянками.

Як сільгосппідприємству визначити/підтвердити наявність такого масиву, читайте на стор. 22 цього номера.

Далі розглянемо можливі ситуації – СІЛЬГОСППІДПРИЄМСТВО НЕ МАЄ ІСТОТНОЇ ЧАСТИНИ МАСИВУ, СІЛЬГОСППІДПРИЄМСТВО МАЄ ІСТОТНУ ЧАСТИНУ МАСИВУ, а також ВСТАНОВЛЕННЯ СЕРВІТУТУ: ЗАКОНОДАВЧІ УМОВИ

Ірина Висіцька, адвокат, Керуюча Адвокатським бюро «Висіцької «ВІВ Лігал»