Сергій Шерешевський сертифікований екологічний аудитор СЕО «СЕК Еколоджи»

Агропромисловий комплекс є важливим сектором економіки України, але, як і будь-яка виробнича діяльність, він впливає на довкілля. Серед екологічних аспектів, які потребують особливої уваги агропідприємств, – викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Чи потрібен дозвіл на викиди сільськогосподарським підприємствам? Як його отримати? Які особливості мають аграрні об’єкти в контексті законодавства про охорону атмосферного повітря? Розберемося детально.

Нормативно-правова база

Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (далі – Дозвіл на викиди) – це офіційний документ дозвільного характеру, який надає право підприємству здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та встановлює допустимі обсяги і умови здійснення таких викидів.

Отримання Дозволу на викиди регламентується такою нормативно-правовою базою:

• Закон України від 16.10.1992 р. № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря» (далі – Закон № 2707);
• Закон України від 06.09.2005 р. № 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі – Закон № 2806);
• Порядок проведення робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку суб’єктів господарювання, які отримали такі дозволи, затверджений постановою КМУ від 13.03.2002 р. № 302 (в редакції постанови КМУ від 24.01.2023 р. № 63, далі – Порядок № 302);
• Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду, затверджені постановою КМУ від 13.12.2017 р. № 1698;
• Інструкція про вимоги до оформлення документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, затверджена наказом Міндовкілля № 448 від 27.06.2023 р. (далі – Інструкція № 448);
• Перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, затверджений постановою КМУ від 29.11.2001 р. № 1598;
• Нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затверджені наказом Мінприроди від 27.06.2006 р. № 309;
• Інструкція про порядок та критерії взяття на державний облік об’єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров’я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затверджена наказом Мінекології від 10.05.2002 р. № 177 (далі – Інструкція № 177).

Типові стаціонарні джерела викидів

Для агропромислового сектору важливо розуміти, що Дозвіл на викиди зобов’язані отримати всі підприємства, незалежно від форми власності та розміру, якщо вони мають стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин.

Стаціонарним джерелом в даному випадку є технічний пристрій або сукупність пристроїв, розміщених на одному майданчику, з якого здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря і який не переміщується у просторі під час експлуатації.

Основними стаціонарними джерелами викидів на агропідприємствах є:

• зерносушарки та елеватори (пил зерновий, продукти згоряння палива);
• котельні установки (продукти згоряння різних видів палива);

• стаціонарні майданчики, на яких зберігається зерно, зерносклади, млини, комбікормове виробництво (пилові викиди, що утворюються під час перевантаження зерна, соломи та інших сипучих матеріалів);
• склади мінеральних добрив (процес обробки полів агрохімікатами не передбачає отримання Дозволу на викиди, але місця зберігання цих речовин, якщо там є стаціонарні вентиляційні системи, повинні бути обліковані як джерела викидів);

• тваринницькі комплекси (аміак, сірководень, метан);
• силосні ями та сховища (органічні сполуки);

• ремонтні майстерні та зварювальні пости;
• паливно-заправні пункти та ємності для зберігання палива (випаровування нафтопродуктів);
• місця зберігання та переробки органічних відходів.

Таким чином, незалежно від розміру агропідприємства (навіть невеликі фермерські господарства), які мають стаціонарні джерела забруднення, зобов’язані отримати Дозвіл на викиди.

Особливості під час дії воєнного стану

Під час дії воєнного стану та протягом трьох місяців з дня його припинення чи скасування агропідприємства можуть замість Дозволу на викиди скласти декларацію про провадження господарської діяльності (далі – Декларація) (пп. 1 п. 1 постанови КМУ від 18.03.2022 р. № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану», далі – Постанова № 314). Тобто така Декларація нарівні з Дозволом на викиди має статус дозвільного документа.

Форма Декларації не затверджена, але у додатку 1 до Постанови № 314 наведено перелік відомостей, що мають в ній міститися. Агропідприємства можуть подавати її відповідним управлінням обласних державних адміністрацій (далі – ОДА) через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (Портал «Дія») або через Центр надання адміністративних послуг.

Агропідприємства, які подадуть Декларацію, зобов’язані до кінця календарного року, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан, але не пізніше трьох місяців з дня його припинення чи скасування, отримати Дозвіл на викиди в порядку, передбаченому нормативними документами (пп. 3 п. 1 Постанови № 314).

Зауважимо, що процедура отримання Дозволу на викиди триває від трьох до шести місяців і може коштувати значної суми (це залежить від кількості джерел викидів, вартості публікацій у засобах масової інформації тощо). Тож вважаємо, що агропідприємствам, які не мають Дозволу на викиди, доцільно подати Декларацію і таким чином дотриматися екологічного законодавства та одночасно розпочати процес отримання Дозволу на викиди.

Нагадаємо, що строк дії чинних Дозволів на викиди автоматично продовжується на весь період воєнного стану.

Віднесення підприємств до групи впливу на атмосферне повітря

Як і раніше, залежно від ступеня впливу на забруднення атмосферного повітря об’єкти розподіляються на три групи (п. 4 розд. І Інструкції № 448). Для кожної групи об’єктів склад документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів, та строк дії Дозволу на викиди різні. Так:

• перша група – підприємства, діяльність яких має значний вплив на атмосферне повітря та потребує впровадження найкращих доступних технологій. Перелік виробництв та технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися найкращі доступні технології та методи керування, наведений у додатку 3 до Інструкції № 448. Серед них відсутні ті, які використовуються у сільськогосподарській діяльності. Дозвіл на викиди видає Міндовкілля строком на 7 років, для його отримання подаються документи, передбачені розд. II Інструкції № 448;
• друга група – середні за розмірами підприємства, які взяті на державний облік, але не мають виробництв, що потребують впровадження найкращих доступних технологій. Дозвіл на викиди видає департамент екології ОДА строком на 10 років, для його отримання подаються документи, передбачені розд. II Інструкції № 448, за винятком інформації про заходи щодо впровадження найкращих існуючих технологій виробництва;
• третя група – підприємства з незначними обсягами викидів. Дозвіл на викиди видає департамент екології ОДА на необмежений строк. Його потрібно оновлювати лише при зміні технології, обладнання або показників викидів. Для його отримання подається обмежений перелік документів.

Агропідприємства належать до другої або третьої групи. Це визначається за обсягами викидів забруднюючих речовин: якщо вони перевищують величину порогового значення, вказаного у додатку 1 до Інструкції № 177, то підприємство належить до другої групи, а якщо ні, то – до третьої.

Процедура отримання Дозволу на викиди

Процес отримання Дозволу на викиди агропідприємствами складається з наступних етапів.

Етап 1: Інвентаризація джерел викидів

На цьому етапі потрібно:

• детально обстежити всі виробничі майданчики, включаючи сезонно працюючі об’єкти (зерносушарки, котельні тощо);
• ідентифікувати організовані (труби, вентиляційні системи) та неорганізовані (відкриті майданчики зберігання, силосні ями) джерела викидів;
• проаналізувати сезонні роботи на об’єктах, характерних для аграрного сектору;
• визначити специфічні для сільського господарства забруднюючі речовини (пил органічного походження, аміак, метан тощо);
• провести лабораторні заміри викидів забруднюючих речовин на стаціонарних джерелах.

Етап 2: Розробка документів, що обґрунтовують обсяги викидів

На цьому етапі проводиться розрахунок максимальних викидів забруднюючих речовин під час пікових навантажень (наприклад, у період активної сушки зерна), розрахунок розсіювання забруднюючих речовин з урахуванням сільської місцевості та навколишніх населених пунктів, встановлення санітарно-захисної зони з урахуванням специфіки сільськогосподарського об’єкта.

Ці роботи проводяться досвідченими фахівцями за допомогою спеціального програмного забезпечення, і агропідприємство навряд чи зможе провести такі роботи самостійно.

Етап 3: Участь громадськості у процесі видачі Дозволу на викиди та механізм проведення публічного обговорення

Відповідно до п. 17 розд. ІІ Інструкції № 448 агропідприємство має опублікувати у друкованому засобі масової інформації повідомлення про намір отримати Дозвіл на викиди. Сфера розповсюдження такого ЗМІ повинна охоплювати адміністративно-територіальну одиницю, яка може зазнати впливу забруднюючих речовин (п. 15 Порядку № 302). Перелік інформації, яка має міститися у такому повідомленні, наведений у п. 16 Порядку № 302. У ньому серед іншого вказується адреса ОДА, до якої можуть надсилатися зауваження та пропозиції громадськості.

Протягом трьох робочих днів після опублікування повідомлення сільгосппідприємство має подати його в електронній формі та сканкопію самої публікації або електронну версію до:

• місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;
• Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України;
• ОДА.

Протягом 30 календарних днів з дня публікації повідомлення громадськість може на адресу ОДА надіслати свої зауваження та пропозиції у письмовій або електронній формі. Після спливу цього строку протягом наступних 5 робочих днів ОДА надсилає підприємству або лист з інформацією про відсутність зауважень та пропозицій від громадськості, або лист з інформацією про наявність зауважень та пропозицій від громадськості.

У разі отримання зауважень та пропозицій від громадськості (що на практиці зустрічається дуже рідко) підприємство повинне:

• або врахувати їх у документах для отримання Дозволу на викиди;
• або протягом 60 календарних днів опублікувати в ЗМІ повідомлення про проведення публічного обговорення.

Усі зауваження та пропозиції, подані під час публічного обговорення, фіксуються у протоколі публічного обговорення. До нього додаються зауваження та пропозиції, що подані у письмовій формі.

Етап 4: Погодження та отримання дозволу

Для отримання Дозволу на викиди підприємство має подати до ЦНАПів та/або департаментів екології ОДА такі документи:

• Заяву на отримання дозволу (за наявності зауважень та пропозицій вказується, що вони були враховані у документах, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин);
• документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів;
• відомості, що підтверджують факт та дату опублікування в друкованих ЗМІ повідомлення про намір отримати Дозвіл на викиди (газета);
• висновок з оцінки впливу на довкілля (ОВД), якщо діяльність підлягає процедурі оцінки впливу на довкілля;
• повідомлення ОДА про наявність або відсутність зауважень громадськості щодо видачі суб’єкту господарювання Дозволу на викиди;
• довідку із присвоєним реєстраційним номером, що підтверджує факт внесення об’єкта до Державного реєстру об’єктів, які справляють шкідливий вплив на здоров’я людей і стан атмосферного повітря (якщо підприємство віднесене до другої групи).

Перелічені вище документи подаються на електронному носії.

Після отримання цього пакету документів протягом 30 календарних днів департамент екології ОДА приймає рішення щодо надання або відмови у видачі Дозволу на викиди.

Важливо зауважити, що після отримання Дозволу на викиди підприємство зобов’язане дотримуватися встановлених у ньому граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та інших умов.

Практичні поради для аграріїв

1. Проведіть попередній аудит своїх об’єктів для визначення наявності стаціонарних джерел викидів, оскільки навіть невеликі з них викидають в атмосферне повітря забруднюючі речовини.
2. Зверніть увагу на енергоефективність – заміна застарілого обладнання на сучасне часто дозволяє не лише зменшити викиди, але й зекономити на паливі та знизити екологічний податок.
3. Для тваринницьких комплексів важливо передбачити заходи зі зменшення викидів аміаку, меркаптану та сірководню. Це дозволить скоротити розмір санітарно-захисної зони, що особливо важливо при наближеному розташуванні тваринницьких комплексів до житлової забудови.
4. Розгляньте можливість використання біогазових установок для переробки відходів тваринництва – це дозволяє не лише зменшити викиди метану, але й отримати альтернативне джерело енергії.

• Агропідприємства, як правило, мають сезонний характер робіт (сушка зерна, опалення теплиць тощо), тому у Дозволі на викиди повинні встановлюватися як річні обсяги викидів, так і максимальні секундні (що особливо важливо для сезонних виробництв).

Відповідальність за відсутність Дозволу на викиди

Відповідно до ст. 11 Закону № 2707 та ст. 1 Закону № 2806 діяльність підприємства без Дозволу на викиди забороняється. Якщо ж така діяльність буде проводитися, то Держекоінспекція має право витребувати від підприємства одержання компенсацій за наднормативні викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин за період експлуатації стаціонарних джерел. Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена наказом Міненергетики та захисту довкілля від 28.04.2020 р. № 277.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без Дозволу на викиди тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від 5 до 8 НМДГ (ст. 78 КУпАП).

Своєчасне та правильне оформлення Дозволу на викиди дає змогу уникнути штрафних санкцій, забезпечити законність діяльності та мінімізувати негативний вплив на довкілля. Оформити такий дозвіл можна із залученням фахівців-екологів та використанням сучасних методик розрахунку викидів забруднюючих речовин, що дозволяє оптимізувати процес його отримання.

Компанія «СЕК Еколоджи» протягом 15 років якісно допомагає підприємствам агропромислового комплексу України вести свій бізнес в гармонії з довкіллям, надаючи можливість їм фокусуватися на основній діяльності та відповідати всім екологічним нормам. Якщо у вас є потреба в отриманні Дозволу на викиди – ми допоможемо. Працюємо по всій території України.

Просимо звертатися!

ТОВ «СЕК Еколоджи», eco.kiev.ua, (044) 49 42 148.