Втрати під час перезимівлі озимої пшениці мають становити не більше 5%. Здатність до перезимівлі багато в чому залежить від генетики. Проте, посиливши здатність до перезимівлі агрономічними чинниками, можна успішно вирощувати більш потенційно врожайні сорти з відносно нижчою зимостійкістю.

Про це зазначають експерти компанії PÖTTINGER на сторінці в мережі Facebook.

Наголошується, що при вирощуванні озимої пшениці причинами високих втрат під час перезимівлі можуть бути:

• Неправильний вибір сорту. Селекція, орієнтована на м’якіший клімат.
• Несприятлива погода. Наприклад, мороз без снігу чи притерта льодова кірка протягом довгого періоду.
• Невчасна сівба. Занадто ранні посіви можуть перерости і ще осінню ввійти в фазу трубки. Такі посіви мають високі ризики вимерзання. Оптимальна фаза входження в зиму — фаза 3-4 продуктивних стебел. В ній вузол кущення вже сформовано та максимально накопичено енергії для перезимівлі. Критичний етап в накопичення енергії — фаза 2-3 листочків. Тут енергія зерна вже вичерпана, а вузол кущення ще не сформовано. Пшениця в фазі шильця має достатньо енергії в зерні й непогано зимує.
• Занадто глибокий чи занадто мілкий посіви. Зерно на поверхні поля чи на глибині до 1 см вважається не посіяним, незважаючи на те, що може прорости. Такі рослини мають мало шансів перезимувати. Біологічно пшениця закладає вузол кущення на глибині 2-2,5 см. Кожен додатковий сантиметр до цієї оптимальної глибини висіву відтерміновує появу сходів, вимагає більше вологи, зменшує осінній розвиток. Кожен додатковий сантиметр — це мінус одне потенційне продуктивне стебло на рослині. Глибоко посіяна пшениця проростає ослабленою та не встигає підготуватися до зими.

«Неглибокі посіви в 2-2,5 см мають всі переваги для якісної перезимівлі. Практикувати такі посіви варто, якщо ваша сівалка може чітко дотримати цю глибину з невеликим відхиленням в 0,5 см. Інакше сівалку варто замінити на технологічно сучаснішу», — зауважують фахівці.

Джерело