Про «звичайний» експорт, тобто коли здійснюється вивезення товару за межі митної території України, ми вже писали не раз (див. «АгроPRO», 2022, № 7-8, с. 59, 2021, № 7, с. 42). Але бувають випадки, коли товари (зокрема, сільгосппродукція) передаються нерезиденту на території України і сільгосппідприємство не здійснює їх безпосереднього вивезення за межі України. Тож сьогодні розглянемо податкові та облікові наслідки саме такої операції.

ПОСТАВКА В УКРАЇНІ – ЕКСПОРТ

Про те, що поставка товарів на території України нерезиденту є також експортом, прямо говорить ст. 1 Закону України від 16.04.1991 р. № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі – Закон № 959). В ній чітко визначено, що експорт товарів – це продаж товарів українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Отже, як випливає з цього визначення, є три види експорту:

➣ звичайний експорт, коли продані товари нерезиденту вивозяться за межі митної території України;

➣ експорт без вивезення, коли продані товари нерезиденту не вивозяться за межі митної території України, а передаються йому на митній території України;

➣ експорт без ввезення, коли резидент придбаває за кордоном товари в інших суб’єктів і їх там же продає без ввезення до України.

Сьогодні ми розглядаємо саме другий варіант експорту – експорт без вивезення.

ДОГОВІРНІ ВІДНОСИНИ

Щоб здійснити експорт товарів без вивезення, сільгосптоваровиробнику потрібно укласти із нерезидентом зовнішньоекономічний договір (ст. 1 Закону № 959).

Такий договір (контракт) згідно зі ст. 6 Закону № 959 укладається у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Те, що сільгосппідприємство здійснює експорт без вивезення продукції за митну територію України (не звичайний експорт), слід чітко вказати у самому ЗЕД-договорі. А саме, в ньому слід зазначити, що місцем постачання продукції буде митна територія України (наприклад, склад сільгоспвиробника).

Правила укладання цього договору такі самі, що й ЗЕД-договору на звичайний експорт (із вивезенням товарів за межі України). Що стосується валюти розрахунків за здійснення експорту без вивезення, то вона може бути як іноземною, так і вітчизняною (гривня). На це вказує розділ IV Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Нацбанку від 02.01.2019 р. № 2 (далі – Положення № 2).

Так, у п. 28 Положення № 2 зазначено, що у розрахунках між резидентами і нерезидентами за поточними торговельними операціями та операціями, пов’язаними з рухом капіталу (крім операцій зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (уключаючи дивіденди) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій), використовуються як засіб платежу іноземна валюта і гривня.

До поточних торговельних операцій належать розрахунки за експорт та імпорт товару (включаючи сплату штрафів, пені, бонусів, відшкодування супутніх витрат у зв’язку із виконанням зовнішньоекономічного договору, відшкодування збитків у зв’язку із невиконанням зовнішньоекономічного договору), уключаючи такі розрахунки на території України (пп. 1 п. 4 Положення № 2).

Отже, з наведеного вище робимо висновок, що у ЗЕД-договорі на експорт товару без вивезення за межі території України сторони такого договору можуть установити засобом платежу як іноземну валюту, так і гривню.

Зверніть увагу! При продажу товарів нерезиденту навіть на території України розрахунки слід здійснювати виключно через рахунки в банках (п. 16 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Нацбанку від 02.01.2019 р. № 5). Тобто здійснювати розрахунки у готівковій формі при експорті без вивезення, як і при звичайному експорті, заборонено.

ВАЛЮТНИЙ КОНТРОЛЬ

Як зазначалося вище, операція з експорту без вивезення товару за межі митної території України має всі ознаки ЗЕД-діяльності, а тому може здатися, що така операція підлягає обов’язковому валютному нагляду, якщо оплата за проданий товар нерезиденту здійснюватиметься з відстрочкою платежу.

Нагадаємо, що наразі оплата від нерезидента за поставлені йому товари (послуги) на умовах відстрочення платежу має надійти у строк, що не перевищує 180 днів від дати здійснення поставки. Винятки передбачені для операцій на загальну суму (за договором) до 400 тис. грн, які взагалі не підпадають під валютний контроль (п. 9 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Нацбанку від 02.01.2019 р. № 7, далі – Інструкція № 7).

Але! В п. 20 Інструкції № 7 прямо зазначено, що банк не здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту продукції, якщо резидент експортує продукцію без її вивезення з митної території України.

Отже, з цього робимо висновок: якщо резидент України здійснює операцію з експорту своєї продукції без вивезення її за межі митного кордону України, то навіть за наявності відстрочки її оплати така операція не підлягає валютному контролю. Це підтверджують і податківці у роз’ясненні (ЗІР, категорія 112.02).

ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ

При здійсненні експорту без вивезення сільгосппідприємство передає товар нерезиденту на території України і за кордон його не вивозить. Тому на відміну від звичайного експорту, у нього немає необхідності в оформленні митної декларації.

У всьому іншому оформлення операції з передачі товару на території України нерезиденту нічим не відрізняється від поставки товару нерезиденту при вивезенні товару за кордон.

Тобто для експорту товарів слід підготувати всі документи, які супроводжують вантаж за умовами ЗЕД-контракту і на підставі яких передається право власності на цей вантаж. Як правило, до таких документів належать: інвойс, сертифікат відповідності (якщо товар підлягає обов’язковій сертифікації в Україні) або якісне посвідчення заводу-виробника, сертифікат походження, товарно-транспортна накладна (у разі її оформлення) тощо.

Далі в консультації БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, ПОДАТОК НА ПРИБУТОК, ПДВ

Олег Головко, консультант з бухгалтерського обліку та оподаткування