Непоодинокими є ситуації, коли при укладенні договору оренди майна (наприклад, офісу, складу, техніки тощо) орендодавець для забезпечення виконання зобов’язань чи для гарантій повернення майна у належному стані вимагає сплати гарантійного платежу. Про юридичну природу такого платежу, а також бухгалтерські та податкові особливості такої операції поговоримо далі.

ЮРИДИЧНІ МОМЕНТИ

Гарантійний платіж – платіж, що забезпечує (гарантує) виконання зобов’язань, зокрема, за договором оренди майна (ст. 199 Господарського кодексу України).

При порушенні умов договору оренди, спричиненні шкоди майну чи в разі дострокового розірвання такого договору з вини орендаря гарантійний платіж зазвичай залишається в орендодавця як штрафна санкція.

А ось у разі відсутності порушень у виконанні зобов’язань за договором оренди гарантійний платіж може бути:

➊ зарахований в рахунок сплати орендної плати за останній місяць (декілька останніх місяців) користування об’єктом оренди, тобто він «перетворюється» в авансовий платіж;

➋ повернений орендареві в обумовлений строк після закінчення строку дії договору оренди – забезпечувальний платіж.

Статус гарантійного платежу потрібно чітко зафіксувати в договорі оренди. Адже, якщо, наприклад, не прописати, що така сума має суто забезпечувальний характер, вона вважатиметься звичайним авансом (з відповідними податковими наслідками – про це детально далі).

ПДВ

Нагадаємо, що об’єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів, робіт, послуг (п. 185.5 Податкового кодексу України).

Тобто якщо згідно з договором оренди гарантійний платіж не будуть повертати, а зарахують в рахунок оплати орендних платежів (навіть майбутніх), то такий платіж вважається орендною платою, відповідно, він є об’єктом оподаткування ПДВ.

Якщо ж такий платіж за умовами договору є забезпечувальним і служить виключно гарантією виконання зобов’язання, то, відповідно, об’єкта оподаткування ПДВ не виникає.

Отже, щоб сума гарантії не підпадала під оподаткування ПДВ, доцільно в договорі зазначати, що гарантійний платіж є виключно гарантією виконання зобов’язань орендарем і буде йому повернений після закінчення строку договору.

А якщо пізніше виникне необхідність врахування цих коштів в рахунок платежів за орендну плату, то це можна буде оформити додатковою угодою. В такому разі нарахувати податкові зобов’язання доведеться датою укладення такої угоди, а не датою отримання цього платежу.

Далі в консультації БУХОБЛІК

Як зазначено вище, гарантійний платіж може бути:

➣ повернений після закінчення строку договору оренди («класичний»);

➣ зарахований в рахунок орендної плати;

➣ визнаний штрафом. Розглянемо облік кожного із таких статусів.

Олег Головко, консультант з бухгалтерського обліку та оподаткування