Ситуація:

3 лютого 2022 року (ще за мирних часів) фермерське господарство з Житомирської області уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю з м. Вінниця договір про поставку, монтаж та запуск автомобільного вагового обладнання.

Сума договору становить 477 500 грн. Виробником цього обладнання мало бути одне з підприємств м. Харкова, яке не є стороною зазначеного договору поставки. Відповідно, воно не має жодних зобов’язань перед фермерським господарством. За договором фермерське господарство протягом трьох банківських днів з дати його укладання мало оплатити 50% вартості вагового обладнання як попередню оплату.

Решту 50% вартості воно мало сплатити після доставки та монтажу цього обладнання. Виконуючи умови цього договору, фермерське господарство перерахувало товариству аванс у сумі 238 750 грн, а ТОВ побудувало приміщення вагової.

З початком воєнних дій та обстрілами Харкова підприємство-виробник припинило свою роботу. Внаслідок цього оплачені фермерським господарством ваги не можуть бути своєчасно виготовлені. На звернення фермерського господарства ТОВ повідомило про неможливість виконати перед ним зобов’язання внаслідок форс-мажору. Однак і сплачені кошти ТОВ не повертає, аргументуючи це тим, що «свою частину» зобов’язань воно належно виконує, а затримка сталася не з його вини.

Відповідаємо на виникаючі запитання

Чи дійсно у відносинах між фермерським господарством та ТОВ діють форс-мажорні обставини внаслідок війни?

Ситуація, яка склалася зараз, значно відрізняється від тієї, яка була 28.02.2022 року (день видачі Торгово-промисловою палатою узагальнюючого листа про форс-мажор внаслідок воєнних дій).

Відповідно до ст. 141 Закону України від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) мають підтверджуватися щодо виконання конкретного зобов’язання. Тим більше, що на сьогодні в Україні є тимчасово окуповані території, є зона активних бойових дій, а є території, які не зазнали масової шкоди та руйнацій внаслідок війни. Все це слід окремо враховувати.

Таким чином особа, яка не може виконати свої зобов’язання, повинна довести, що неможливість їх виконання пов’язана зі збройним конфліктом і отримати відповідний сертифікат ТПП. Адже такий сертифікат видається під кожне зобов’язання окремо (ч. 1 ст. 141 Закону № 671).

При видачі сертифіката ТПП досліджує наявні обставини – особливості виконання угоди, реальний майновий стан виконавця тощо. Тому у середовищі господарських судів набула поширення позиція, що сам по собі факт війни не є автоматичною обставиною, яка звільняє особу від негативних наслідків невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов’язань.

Враховуючи те, що в нашому випадку ТОВ не надало фермерському господарству сертифікат ТПП – воно не довело, що вагове обладнання не поставлено внаслідок форс-мажорних обставин. А тому ТОВ не може вважатися таким, що діяло добросовісно.

Окремої уваги заслуговують ст. 528 та ст. 618 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ). Так, ч. 1 ст. 618 ЦКУ передбачено, що боржник відповідає за порушення зобов’язання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця. А ч. 2 ст. 528 ЦКУ встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання обов’язку боржника іншою особою цей обов’язок боржник повинен виконати сам.

Названі норми вказують на те, що воєнна ситуація у м. Харків та настання форс-мажору у виробника вагового обладнання не тягне за собою автоматичне звільнення ТОВ від невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань перед фермерським господарством. ТОВ і надалі має належно виконувати свої обов’язки перед господарством.

Таким чином, незважаючи на воєнний стан, у нашому випадку відсутні підтверджені форс-мажорні обставини між фермерським господарством та ТОВ і господарство не повинне брати на себе основний тягар обставин, що склалися.

ДО ВІДОМА

У європейських країнах та США поширеною є практика страхування ризику неможливості з об’єктивних причин виконання зобов’язання фактичним виготовлювачем продукції. У таких випадках страхове відшкодування надає можливість виробнику компенсувати замовнику витрати та розв’язати проблемну ситуацію. В Україні поки що така практика не має поширення, але реалії сьогодення можуть сприяти її застосуванню. На це є об’єктивні причини. Нині постачальники, захищаючи свої ризики відсутності коштів у замовника, намагаються брати 100% попередньої оплати. З іншого боку, замовник також повинен бути захищеним від загрози перерахувати гроші та не отримати продукцію. Тому певним чином вирішити цю проблему могло страхування ризиків. Безумовно, страхування – це чималі витрати, але вони значно менші, ніж втрати повністю оплаченої, але не отриманої продукції через, наприклад, форс-мажорні обставини постачальника чи його банкрутство.

Чи має право фермерське господарство вимагати від ТОВ повернути попередню оплату?

Укладений договір між фермерським господарством і ТОВ є чинним. А тому фермерське господарство може вимагати доставку та монтаж вагового обладнання, а не повернення сплачених як аванс грошових коштів (якщо інше у наведеній ситуації не передбачено договором).

Що робити у такій ситуації фермерському господарству?

Є два шляхи.

Перший шлях – домовленість. Варто спільно оцінити ситуацію та реальну можливість виконати укладений договір на рівні перших осіб, керівників. Якщо такої можливості немає, зокрема через те, що виконавці цьому не сприяли (побоюючись бути винними), то доцільно однією із сторін офіційно направити на адресу іншої сторони письмову пропозицію, у якій висвітлити бачення проблеми та варіанти її вирішення. Таку пропозицію слід направляти цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Якщо йти компромісним шляхом до порозуміння, то слід врахувати, що в нашому випадку ТОВ вже здійснило частину робіт з побудови приміщення вагової і витратило на це певну частину авансу.

У разі досягнення компромісу можна:

➣ або внести відповідні змінити до договору щодо строків та етапів його виконання (тобто перенести поставку та монтаж вагового обладнання на майбутнє не змінюючи при цьому загальну вартість договору);

➣ або припинити договір у зв’язку з неможливістю його виконання, здійснити розрахунок за фактично виконані роботи ТОВ з урахуванням витрат на консервацію вже побудованого – щоб мати можливість завершити проект за першої нагоди. Залишок коштів ТОВ має повернути фермерському господарству.

Другий шлях – розірвати договір в судовому порядку. Це конфліктний шлях, але він залишається на випадок повного ігнорування ТОВ пропозицій фермерського господарства або неможливості узгодження прийнятного для обох сторін компромісу.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦКУ договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення його умов другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні такого договору. В нашій ситуації фермерське господарство розраховувало, що на певну дату (зазначену у договорі) воно буде мати побудовану автомобільну вагову з урахуванням монтажу та запуску до експлуатації вагового обладнання.

Важливою особливістю розірвання будь-якого договору є неможливість повернення того, що було виконано до моменту його розірвання. Тобто у разі звернення до суду фермерське господарство може вимагати повернення суми авансу за мінусом вартості фактично виконаних робіт по будуванню приміщення вагової.

Як довести вартість виконаних робіт?

Варіант ➊. ТОВ надає фермерському господарству документи, що підтверджують понесені витрати (кошторис, акт виконаних робіт тощо). Якщо фермерське господарство погоджує дану суму, то сторони мають спільно скласти та підписати уповноваженими особами акт.

Варіант ➋. Звернутися до експерта. Нагадаємо, що починаючи з 15 грудня 2017 року – набрання чинності сучасною редакцією Господарського процесуального кодексу України – учасники судових справ мають можливість самостійно замовити в атестованого судового експерта висновок з певної царини знань та подати його як доказ до суду.

Тож фермерське господарство може замовити висновок судового експерта для визначення вартості вже виконаних ТОВ робіт. Наявність якісного висновку дозволить уникнути затягування судового процесу. Проте ТОВ у разі незгоди з цим висновком може клопотати аби суд його не прийняв. При цьому воно має обґрунтувати таку незгоду (наприклад, висновок був неповний або помилковий). У такому разі суд своєю ухвалою призначить судову експертизу, що, безумовно, затягне процес на досить тривалий час.

Окремо слід зазначити, що господарські суди і Житомирської, і Вінницької областей не зупинили свою роботу. Проте в умовах дії воєнного стану вони досить часто практикують розгляд справ незначної складності у спрощеному порядку – в порядку письмового провадження.

Особливість цієї процедури полягає у тому, що позиція сторін, докази подаються виключно у письмовому вигляді. Суд досліджує їх без проведення судового засідання і виносить рішення. Така процедура потребує дуже якісного формулювання своєї позиції у позовній заяві та її підкріплення достатньою кількістю доказів. Отже, і в умовах воєнного стану суб’єкти господарювання можуть розраховувати на судовий захист.

Олександр Норочевський, адвокат, радник із земельних питань ГС «Аграрний союз України»