Наказом Мінінфраструктури від 02.11.2023 р. № 1011 скасовано наказ Мінтранспорту від 10.02.1998 р. № 43, яким були затверджені Норми витрат палива та мастильних матеріалів на автомобільному транспорті (далі – Норми № 43). При цьому нові норми не затверджені. Довгий час підприємства при списанні пального керувалися саме Нормами № 43. Наполягали на їх застосуванні і податківці. Тож розберемось, чим тепер керуватися підприємствам при списанні пального.

ЗНАЧЕННЯ НОРМ № 43

Нормування витрат палива – це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів. Для цього застосовуються базові лінійні норми та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації.

Застосування норм витрат пального дозволяє уникнути його розкрадання, а також правильно вести облік та складати статистичну звітність.

Податківці ще раніше наполягали на тому, що коли йдеться про списання палива на роботу транспортних засобів, то з метою оподаткування слід спиратися на Норми № 43 (листи ДФСУ від 17.04.2018 р. № 1674/Г/99-99-13-01-02-14/ІПК, ГУ ДПС у Донецькій обл. від 04.05.2020 р. № 1782/10/ІПК/05-99-33-02- 13 і ГУ ДФС у Харківській обл. від 25.05.2018 р. № 2330/ІПК/20-40-13-11-11 тощо).

Зокрема, податківці заявляли, що витрати палива понад норми, зазначені у Нормах № 43 (понаднормові витрати), вважаються негосподарським використанням. А тому платник ПДВ мав нарахувати компенсуючі податкові зобов’язання з ПДВ згідно з п. 198.5 ПКУ на вартість палива, використаного понад Норми № 43.

З цими висновками податківців можна було сперечатися, адже:

• по-перше, в Податковому кодексі України (далі – ПКУ) нема вказівки на те, що для списання на витрати палива слід обов’язково спиратися на певні норми (у тому числі на Норми № 43);

• по-друге, самі Норми № 43 мали лише рекомендаційний характер. Адже в них не було прямо сказано, що вони призначені саме для списання пального в податкових цілях. Навпаки – вони були потрібні для планування потреби підприємств в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів тощо.

Однак податківці доволі негативно ставилися до того, щоб підприємства самостійно, не керуючись Нормами № 43, встановлювали норми витрат пального. Хоча право підприємств розробляти свої норми витрат пального підтверджується судовою практикою (див. наприклад, постанову Шостого апеляційного адмінсуду від 03.02.2020 р. у справі № 320/5188/18 тощо).

Декілька слів скажемо про вплив Норм № 43 на податок на прибуток. Для визначення цього податку факт скасування Норм № 43 ніякого значення не має. Адже в бухгалтерському обліку підприємство включає до витрат весь обсяг понесених витрат на пальне – як в межах норм, так і понад норми. Тобто незалежно від того, чи використане пальне у господарській діяльності підприємства, його вартість потрапить до витрат підприємства в бухобліку і візьме участь у визначенні фінрезультату до оподаткування, а саме зменшить отриманий дохід підприємства. З цим погоджуються і податківці (див. лист ДПСУ від 22.07.2020 р. № 2993/ІПК/99-00-05-05-02-06).

При цьому як для «малодохідників» (з доходом меншим за 40 млн грн на рік), так і для «високодохідників» (з доходом більшим ніж 40 млн грн на рік) податкових різниць за такими операціями нормами ПКУ не передбачено.

Далі в консультації ПЕРСПЕКТИВА ЗАТВЕРДЖЕННЯ НОВИХ НОРМ, ЯКИМИ НОРМАМИ КОРИСТУВАТИСЯ

Олег Головко, консультант з бухгалтерського обліку та оподаткування