В«АгроPRO», 2022 № 17 ми розглянули порядок відображення в обліку операцій з придбання свиней на стороні та отримання приплоду. Сьогодні розглянемо порядок обліку витрат на вирощування і визначення собівартості приросту живої маси.

ВИРОБНИЧІ ВИТРАТИ

Обліковувати витрати, понесені на вирощування свиней, слід на субрахунку 232 «Тваринництво». За дебетом цього субрахунку збираються витрати на утримання кожної статево-вікової групи свиней, а за кредитом – вартість отриманої сільгосппродукції (приплід, приріст живої маси та гній).

Спеціалізовані на виробництві свиней підприємства до субрахунку 232 «Тваринництво» відкривають аналітичні рахунки, на яких акумулюють витрати на вирощування певної статево-вікової групи свиней (відлучені поросята до 2-х місяців, молодняк від 2-х до 4-х місяців, ремонтний молодняк, свині на відгодівлі).

Витрати на утримання свиней основного стада (кнурі-плідники та основні свиноматки) відносяться на отримання приплоду і його приріст до моменту відлучення.

На невеликих неспеціалізованих господарствах (наприклад, тих, у яких свинарство не є основним видом діяльності) облік витрат може вестись в цілому на рахунку 232 «Тваринництво», а не за окремими статево-віковими групами (п. 9.10 Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Мінагрополітики від 18.05.2001 р. № 132, далі – Методрекомендації № 132). Пов’язано це з тим, що на таких підприємствах зазвичай утримують відносно незначну кількість тварин. Як правило, їх доглядають одні і ті ж самі працівники та годують усіх разом в одному приміщенні незалежно від статево-вікового складу. Тобто всі витрати на вирощування свиней можна обліковувати на одному аналітичному рахунку, відкритому до субрахунку 232, наприклад 232/свинарство.

І спеціалізовані, і не спеціалізовані на вирощуванні свиней сільгосппідприємства витрати на вирощування продукції свинарства групують в розрізі статей витрат, наведених у НП(C)БО 16 «Витрати» (п. 17 П(C)БО 30, п. 2.7 Методрекомендацій № 132). А саме:

➊ Витрати на оплату праці. Тут обліковують суми нарахованої заробітної плати найманих працівників, зайнятих доглядом за свинями певної статево-вікової групи (Дт 232 – Кт 661).

➋ Прямі матеріальні витрати. До цієї статті витрат потрапляють витрати на придбання (виробництво):

• кормів, які використані на годівлю свиней певної статево-вікової групи (Дт 232 – Кт 208, 27);

• засобів захисту тварин, а саме – вартість біопрепаратів, медикаментів, що використовуються для боротьби з хворобами свиней певної статево-вікової групи (Дт 232 – Кт 208);

• палива і мастильних матеріалів, витрачених, наприклад, на транспортування кормів з місць зберігання до місць утримання тварин, чи для функціонування обслуговуючого обладнання, що використовується для утримання свиней певної статево-вікової групи (Дт 232 – Кт 203);

• запасних частин, використаних для заміни відпрацьованих деталей машин і устаткування, які знаходяться на фермі, де утримуються свині певної статево-вікової групи (Дт 232 – Кт 207);

• інших матеріалів, які потрібні для вирощування свиней певної статево-вікової групи (Дт 232 – Кт 207, 209, 22 тощо).

➌ Інші прямі витрати. У цю статтю потрапляють інші виробничі витрати, пов’язані з утриманням свиней, а саме:

• нарахування на фонд оплати праці ЄВ (Дт 232 – Кт 651);

• амортизація приміщень ферм для утримання свиней (Дт 232 – Кт 13);

• інші витрати, прямо пов’язані з утриманням свиней, зокрема: електроенергія, водопостачання, плата за оренду землі чи майна, податок на майно, страхування поголів’я, вартість робіт і послуг, наданих сторонніми організаціями та власними допоміжними виробництвами (Дт 232 – Кт 63, 685 та 234);

• втрати від падежу свиней на відгодівлі (за винятком падежу, який стався внаслідок стихійного лиха, сум, що підлягають відшкодуванню винними особами, та вартості одержаної сировини (технічного м’яса тощо) за цінами можливої реалізації) (Дт 232 – Кт 212, 213).

➍ Загальновиробничі витрати. В цю статтю потрапляють витрати, пов’язані як із утриманням свиней всіх статево-вікових груп, так і з виробництвом інших видів продукції тваринництва. Йдеться про такі витрати як оплата праці зоотехніка, ветеринарів, а також амортизація техніки, що використовується як при вирощуванні свиней, так і при виробництві інших видів продукції (наприклад, трактори).

Такі витрати перш ніж потрапити на субрахунок 232, спочатку збираються на субрахунку 912 «Загальновиробничі витрати тваринництва» і не поділяються на постійні і змінні (п. 2.21 Методрекомендацій № 132). А в кінці року їх розподіляють між різними видами продукції тваринництва пропорційно до суми прямих витрат (без вартості кормів). Такий розподіл відображається проводкою: Дт 232 – Кт 912.

Далі у консультації про ВИХІД ПРОДУКЦІЇ, СПРАВЕДЛИВУ ВАРТІСТЬ, ФАКТИЧНУ СОБІВАРТІСТЬ., СПРАВЕДЛИВУ ВАРТІСТЬ, ФАКТИЧНУ СОБІВАРТІСТЬ.

Олег Головко, консультант з бухгалтерського обліку та оподаткування