Генератор – автономне джерело електропостачання, яке не має електричного зв’язку з основною енергетичною системою та призначене для живлення споживачів, відокремлених від основної енергетичної системи, або для резервування основної енергетичної системи. Генератор зазвичай використовують як вторинне (резервне) джерело електроживлення.

За мобільністю генератори поділяють на:

• пересувні (портативні) – генератори невеликих габаритів і незначної потужності (від 2 до 20 кВт), які можна переміщувати вручну або транспортним засобом;

• стаціонарні – генератори, улаштовані в окремому приміщенні (відкритого типу) або на відритій території (закритого типу) та потужність яких вимірюється в мегаватах (МВт).

Базові вимоги до експлуатації стаціонарних генераторів встановлюють Правила улаштування електроустановок, затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 21.07.2017 р. № 476 (далі – Правила № 476).

Технічні вимоги щодо експлуатації автономних стаціонарних і пересувних джерел електричної енергії (дизельних, бензинових, газотурбінних) одиничною потужністю до 1000 кВт, що використовуються як основні або резервні джерела живлення струмоприймачів, але не працюють паралельно з електромережею електропередавальної організації, регламентує підрозділ 9 розділу VІІІ Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики від 25.07.2006 р. № 258 (у редакції наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 13.02.2012 р. № 91). Вимоги до випробування електрообладнання стаціонарних генераторів визначає СОУ-Н ЕЕ 20.302:2007 «Норми випробування електрообладнання».

Обов’язкове використання генератора як резервного джерела електроживлення передбачене для електроприймачів I категорії надійності електропостачання, причому для відновлення живлення цих споживачів передбачено пристрій автоматичного ввімкнення резерву (АВР) (п. 1.2.18, п. 3.3.30, п. 3.3.32 Правил № 476).

ДОЗВІЛ ВІД ДЕРЖПРАЦІ ТА ПОДАННЯ ДЕКЛАРАЦІЇ

Дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (далі – Дозвіл на експлуатацію) необхідно отримувати на обладнання та види робіт підвищеної небезпеки, що належать до групи А (Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затверджений постановою КМУ від 26.10.2011 р. № 1107, далі – Порядок № 1107).

Це, зокрема:

• устатковання напругою понад 1000 В (п. 8 Групи А постанови КМУ від 03.02.2021 р. № 77 «Перелік машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки», далі – Перелік № 77);
• роботи в діючих електроустановках і на кабельних лініях напругою понад 1000 В, в зонах дії струму високої частоти (п. 9 Групи А додатка 2 до Порядку № 1107).

Зважаючи на те, що вихідна напруга генератора не перевищує 1000 В і генератор не входить до Переліку № 77, отримувати Дозвіл на експлуатацію генератора непотрібно.

Проте такий Дозвіл потрібен, коли генератор експлуатується у складі обладнання та захисних системах, призначених для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах (додаток 1 до Технічного регламенту обладнання та захисних систем, призначених для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах, затвердженого постановою КМУ від 28.12.2016 р. № 1055). Зокрема, це стосується експлуатації генератора в умовах автозаправної станції.

Генератор є окремою частиною системи електропостачання підприємства та повинен розглядатись як об’єкт електрогосподарства підприємства. Генератор не входить до переліку «Обладнання та явища, на які не поширюється дія Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання» (додаток 1 до Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою КМУ від 16.12.2015 р. № 1067, далі – Технічний регламент № 1067). Крім того, генератор не підпадає під дію Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 р. № 62 (далі – Технічний регламент № 62), а отже, і під дію Технічного регламенту № 1067.

На генератор поширюється Технічний регламент з електромагнітної сумісності обладнання, затверджений постановою КМУ від 16.12.2015 р. № 1077.

Усі типи машин та устатковання, наведені у підпунктах 1 і 2 пункту 2 Технічного регламенту № 62, що не зазначені у групі А, не підлягають декларуванню (п. 1 Групи Б Переліку № 77). Також чинним законодавством не визначено періодичність технічного огляду та експертного обстеження генератора (визначається заводом-виробником), що також свідчить, що генератори не підлягають декларуванню (п. 8 Групи Б Переліку № 77).

Таким чином, у разі застосування генератора подавати Декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці Держпраці не потрібно.

Слід зазначити, що генератор не підпадає під дію ДСТУ EN 60204-1:2015 (2019) «Безпечність машин. Електрообладнання промислових машин. Частина 1. Загальні вимоги». Є чинними ДСТУ ІEС 60034– 22:2009 «Машини електричні обертові. Частина 22. Генератори змінного струму для генераторних установок з приводом від поршневого двигуна внутрішнього згоряння»; ДСТУ EN ISO 8528-13:2018 «Генераторні установки змінного струму з приводом від поршневих двигунів внутрішнього згоряння. Частина 13. Безпека».

Далі в консультації: УЛАШТУВАННЯ ГЕНЕРАТОРА, ШУМ І ВІБРАЦІЯ, ЕКОЛОГІЧНІ ВИМОГИ ДО ЕКСПЛУАТАЦІЇ ГЕНЕРАТОРІВ, ШУМ І ВІБРАЦІЯ, ЕКОЛОГІЧНІ ВИМОГИ ДО ЕКСПЛУАТАЦІЇ ГЕНЕРАТОРІВ

Микола Федоренко, заступник головного редактора журналу «Охорона праці»