У 2016 р. фізична особа передала в оренду сільгосппідприємству земельну ділянку сільгосппризначення, що розташована за межами населеного пункту. В 2023 році ця фізична особа отримала від ДПС податкове повідомлення-рішення (далі – ППР), яким їй визначено мінімальне податкове зобов’язання (далі – МПЗ). Така ситуація є непоодинокою, тож далі проаналізуємо, чи правомірно це? Чи можна оскаржити таке ППР і в якому порядку?

ЩОДО ПРАВОМІРНОСТІ НАРАХУВАННЯ

Порядок та особливості нарахування і сплати МПЗ визначені Податковим кодексом України (далі – ПКУ).

МПЗ – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ (пп. 14.1.1142 ПКУ).

Особливості визначення МПЗ передбачені ст. 381 ПКУ.

Зокрема, встановлено, що МПЗ не визначається для (п. 381 .2 ПКУ):

➣ земельних ділянок, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також набуті у власність/користування членами цих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували у їх постійному користуванні;

➣ земель запасу;

➣ невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім таких земельних часток (паїв), переданих органами місцевого самоврядування в оренду;

➣ земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

➣ земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів;

➣ земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

У разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування МПЗ визначається для користувачів земельних ділянок у порядку, встановленому ПКУ (п. 381 .3 ПКУ).

Зауважимо: з аналізу п. 381 .4 ПКУ випливає, що МПЗ розраховується для користувачів після того як право користування зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – Держреєстр прав), а саме починаючи з місяця, в якому це право було зареєстроване. Тобто якщо у 2022 році земельна ділянка певний період не була в оренді (або право оренди не було зареєстроване), то за цей період МПЗ розраховується для фізичної особи – власника земельної ділянки.

У наведеній ситуації спірна земельна ділянка є такою, за яку має визначатися МПЗ (сільгоспугіддя, за межами населеного пункту), але якщо протягом усього 2022 року вона перебувала в оренді, МПЗ має нараховувати орендар, тобто сільгосппідприємство, а не громадянин-власник. Тож ППР є неправомірним.

У такому разі у фізособи – власника земельної ділянки є два варіанти дій:

• провести звірку з органом ДПС;

• оскаржити ППР.

Далі в консультації ЗВІРКА ДАНИХ, ОСКАРЖЕННЯ та Зразок Скарги на податкове повідомлення-рішення

Владислав Головатюк, адвокат АО «ESQUIRES»