Реклама

Реклама

Партнери

Партнери

Плата за землю. Частина І. Відповіді на запитання юридичних осіб

Підприємство – платник єдиного податку ІV групи (на підконтрольній Україні території). За які земельні ділянки воно повинне сплачувати земельний податок?

Платники єдиного податку ІV групи звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, із земельного податку за земельні ділянки, що використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (пп. 4 п. 297.1 Податкового кодексу України, далі – ПКУ).

З аналізу пп. 14.1.235 ПКУ сільськогосподарське товаровиробництво – це діяльність з виробництва сільськогосподарської продукції та/або розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробки на власних чи орендованих потужностях, у тому числі з власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснення операцій з її постачання.

До земельних ділянок, що використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, на наш погляд, можна віднести сільськогосподарські угіддя, земельні ділянки під виробничими приміщеннями – майстернями, гаражами для сільгосптехніки, складами для сільгосппродукції та товарно-матеріальних цінностей, що використовуються для її виробництва, побутовими приміщеннями для сільгосппрацівників тощо. Тому за такі ділянки «єдинник» ІV групи не повинен платити земельний податок.

Якщо ж земельна ділянка, що належить такому «єдиннику» на праві власності чи постійного користування, використовується для іншого виду діяльності (не сільськогосподарської), то він має платити земельний податок. Наприклад, якщо будівля магазину знаходиться на власній земельній ділянці, то за таку ділянку потрібно сплачувати земельний податок.

Сільгосппідприємство (не платник єдиного податку) має у власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, на якій розташована майстерня. З аналізу рішення сільради про встановлення земельного податку на таку землю ставка не встановлена. Чи потрібно платити податок і за якою ставкою?

Дійсно, згідно з пп. 12.4.1 ПКУ до повноважень сільських, селищних, міських рад, військових адміністрацій та військово-цивільних адміністрацій належить, зокрема, встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом.

Якщо ставка не встановлена або вона дорівнює «0», то земельний податок за земельну ділянку не сплачується.

Нагадаємо, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів має офіційно оприлюднюватися до 25 липня року, що передує бюджетному періоду. В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пп. 12.3.4 ПКУ). Однак на період дії воєнного стану по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, така процедура не застосовується (пп. 69.34 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Тобто ставка може встановлюватися або змінюватися протягом бюджетного року.

На наш погляд, саме тому ДПС в ресурсі ЗІР розмістила відповідь на аналогічне запитання, у якій зобов’язує власника земельної ділянки звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування за місцем знаходження земельних ділянок з метою уточнення інформації щодо прийнятих рішень про встановлені ставки земельного податку.

Далі відповіді на наступні запитання:

Ельвіра Ткачова, головний редактор