22.11.2023 р. набрала чинності постанова КМУ від 17.11.2023 р. № 1214, якою затверджено:

• Порядок віднесення речовин або предметів до побічних продуктів (далі – Порядок № 1214);
• Критерії віднесення речовин або предметів до побічних продуктів (далі – Критерії).

Постанова прийнята на виконання вимог ч. 2 ст. 9 Закону України від 20.06.2022 р. № 2320-IX «Про управління відходами» (далі – Закон № 2320) і вводиться в дію через шість місяців з дня припинення або скасування дії правового режиму воєнного стану в Україні.

Чому потрібно ознайомитися з Порядком № 1214 та Критеріями зараз, якщо вони наберуть чинності не в найближчий період?

Справа у тому, що речовини або предмети, які утворюються нецілеспрямовано під час сільськогосподарської та іншої діяльності (виробничі залишки), можуть набути:

• або статусу відходів,
• або статусу побічних продуктів.

Якщо виробничі залишки не будуть визнані побічним продуктом, то вони вважатимуться відходами і щодо них потрібно вживати заходів з дотримання принципу ієрархії відходів. Тож вважаємо, що сільгосппідприємствам слід найближчим часом визначити свою політику в частині поводження з виробничими залишками, що утворюються під час їх діяльності. Саме тому пропонуємо огляд Порядку № 1214.

Адже цей Порядок і визначає процедуру віднесення виробничих залишків до побічних продуктів, які можуть бути використані як сировина в іншому виробництві чи як готова продукція. А отже, не вважатимуться відходами.

Сільгосппідприємства, які виконують процедури, визначені Порядком № 1214 для віднесення виробничих залишків до побічних продуктів, вважаються утворювачами побічних продуктів (далі – утворювачі).

Виробничі залишки розглядаються як побічні продукти, а не відходи, у разі одночасного дотримання умов, наведених у ч. 1 ст. 9 Закону № 2320 та у Критеріях, а саме:

➊ Визначено подальше використання виробничих залишків, зокрема існує відплатний договір (договори) між утворювачем та кінцевим споживачем, з якого (яких) випливає їх подальше використання. При цьому виробничий залишок, віднесений до побічного продукту, повинен бути реалізований кінцевому споживачу в повному обсязі протягом трьох років з дати подання звіту про віднесення виробничих залишків до побічних продуктів (далі – Звіт) або дати, до якої він повинен бути поданий. У разі зберігання виробничого залишку більше зазначеного строку він вважається відходами.

Підтвердженням виконання цієї умови згідно з Критеріями є договір (який передбачає використання виробничого залишку, перехід права власності на нього та оплату тощо), а також гарантійний лист від кінцевого споживача в електронній чи письмовій формі, що він зобов’язується використати побічний продукт у строк, який не перевищує трьох років з моменту його придбання.

➋ Виробничі залишки можуть бути використані в тому вигляді, в якому вони утворилися, без подальшого оброблення, крім нормальної виробничої практики, передбаченої галузевими стандартами. До залишків можливе застосування таких операцій як фільтрація, промивання/ очищення, сушіння, зміна розміру та форми, просіювання, змішування з іншими матеріалами, здійснення контролю якості продукту тощо (крім процесів, які здійснюються для видалення небезпечних речовин).

Підтвердженням цієї умови згідно з Критеріями є складені у довільній формі:

• опис виробничого процесу, який супроводжується технологічною схемою, із зазначенням кожної стадії такого процесу;
• інформація про те, що виробничий залишок може бути використаний в тому вигляді, в якому він утворився (без подальшого оброблення), або обґрунтування, що додаткові операції є нормальною виробничою практикою.

➌ Виробничі залишки утворюються як невід’ємна складова виробничого процесу, тобто виробничий процес не може здійснюватися без їх утворення.

Підтвердженням цього згідно з Критеріями є наявність опису виробничого процесу, який супроводжується технологічною схемою, із зазначенням кожної стадії, з яких видно, що виробничий залишок утворився як невід’ємна складова виробничого процесу.

➍ Виробничі залишки відповідають всім встановленим вимогам до продукції, а також вимогам щодо захисту здоров’я людей і охорони навколишнього природного середовища, їх використання не становить небезпеки для здоров’я людей та навколишнього природного середовища. При цьому виробничі залишки мають відповідати вимогам, встановленим відповідним технічним регламентом (у разі, коли дія відповідного технічного регламенту поширюється на такий матеріал або предмет).

Підтвердженням згідно з Критеріями є наявність сертифіката про відповідність системи управління якістю згідно з:

• ДСТУ ISO 9001:2015 (ISO 9001:2015, IDT) «Системи управління якістю. Вимоги»
• чи ДСТУ EN ISO 9001:2018 (EN ISO 9001:2015, IDT; ISO 9001:2015, IDT) «Системи управління якістю. Вимоги»
• чи ДСТУ ISO 14001:2015 (ISO 14001:2015, IDT) «Системи екологічного управління. Вимоги та настанови щодо застосовування».

При цьому мають виконуватися вимоги Порядку № 1214 та декларації про відповідність матеріалу або предмета вимогам, встановленим відповідним технічним регламентом. Звичайно у разі, коли дія відповідного технічного регламенту поширюється на такий матеріал або предмет, і такий технічний регламент передбачає складення декларації про відповідність.

Вимогами Порядку № 1214 є:

• прийняття рішення (наказу) про доцільність віднесення виробничих залишків до побічних продуктів;
• запровадження системи управління якістю або системи екологічного управління, яка повинна відповідати вимогам цього Порядку, та забезпечення сертифікації системи управління якістю за вищезгаданими ДСТУ;
• подання звіту за формою, наведеною у додатку до Порядку № 1214.

Звіт буде подаватися утворювачами побічних продуктів після набрання чинності Порядком № 1214 до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом (п. 10, п. 12 Порядку № 1214). Якщо виробничі залишки будуть утворюватися на декількох об’єктах, то Звіт подаватиметься щодо кожного об’єкта (п. 11 Порядку № 1214). Під час подання першого Звіту до нього додаються копії вищенаведених документів.

Іван Паламарчук, екологічний аудитор, заслужений природоохоронець України