Україна — важливий експортер зерна для Лівану, де виникла "хлібна" криза через блокування українських морських портів. Саме до ліванського міста Тріполі після деблокади вирушило перше судно з України, утім, зрештою замовник відмовився від нього, оскільки терміни доставки затягнулися. Водночас 27 липня до того ж порту прибув сирійський корабель з краденим зерном з України, яке в Лівані затримали на чотири дні.

Про те, чи працює російська пропаганда в Лівані, чому крадене зерно не повернули Україні та як українські дипломати відстежують ці судна — в інтерв’ю Суспільному розповів посол України в Лівані Ігор Осташ.

Морський експорт з України був заблокований протягом майже 5 місяців. Як це вплинуло на Ліван?

Для Лівану це була катастрофа, тому що там вже більш як три роки досить складна економічна криза.

І, звичайно, найголовніше те, що Ліван на 80% залежав від української пшениці. Україна була практично головним постачальником і соняшникової олії, і кукурудзи. Тут дійсно почалася хлібна криза. Ліванці почали шукати альтернативні шляхи постачання, світовий банк виділив 150 млн доларів на закупівлю хліба чи пшениці.

Ми намагалися шукати альтернативні шляхи постачання. Після того, як відвоювали острів Зміїний, коли збільшилася прохідність каналу по Дунаю, пішли кораблі з Ізмаїла та Ренні і практично кожного тижня 1-2 судна з пшеницею, кукурудзою, ячменем і соняшниковою олією відправлялися з України до Лівану. Але, звичайно, цього було недостатньо. Багато проблем виникло й із тим, що деякі нечисті на руку ліванські бізнесмени, ну і, звичайно, злочинна російсько-сирійська мафія, назвемо її так, намагалася продати сюди і вкрадене в Україні зерно.

Скільки наразі суден вивозиться через річкові порти на місяць?

Десь 5-6 суден. Ми зараз очікуємо ще одне судно, яке має зайти в двадцятих числах. Але, на жаль, це невеликі судна. Це зовсім інші обсяги, але навіть вони реально рятують ліванців.

Перше судно, Razoni, яке вийшло з Одеси після деблокади портів, прямувало саме у Ліван, утім, замовник від нього відмовився. Чи може така ситуація повторитися?

Власники цього вантажу намагаються зробити так, щоб покрити видатки і отримати прибутки, попри форс-мажорні обставини. Треба розуміти одне — це зерно, продане, умовно кажучи, в Одесі. Українські фермери отримали за це гроші. А далі — це вже вантаж, яким керують власники компаній, що перепродають зерно. Україна тут разом із Туреччиною лише забезпечує безпечний прохід суден.

1 серпня Ліван наклав арешт на корабель, на якому росіяни могли перевозити крадене українське ячмінне і пшеничне борошно. Ви брали участь у тому, щоб таке рішення прийняли?

Звичайно, ми відстежуємо усі судна, які йдуть з краденим зерном. Цей список зріс уже майже до 100 суден. Нам вдалося виявити оце російське судно Laodicea, яке прямувало до Тартуса, але зайшло до ліванського порту Триполі. Відразу ж посольство України в Лівані і наші юристи підготували звернення до Трипольського окружного суду. Його задовільнили. На 72 години було накладено арешт і його потім продовжили ще на 72 години.

Чи відомомо, де наразі це борошно?

Одразу ж через день воно опинилося в Сирії. Ба більше, була офіційна заява сирійської влади, що, всупереч тому, що посол України в Лівані Ігор Осташ намагався зупинити судно, вдалося його повернути сирійським споживачам.

Зараз ліванці намагаються перевіряти набагато серйозніше те, що йде до країни і, мабуть, усі країни намагаються робити такі чекінги

Чи були якість юридичні можливості конфіскувати це борошно і передати назад в Україну?

Ми розуміли, що тут багато залежить від політичної ситуації в Лівані. Нас звинуватили у тому, що ми в країні, в якій практично немає хліба, намагаємося не допустити на ринок такий важливий продукт. В "Асоціації власників вкраденого зерна" ми отримали підтвердження того, що можемо продати зерно за цінами вдвічі нижчими, ніж це було на ліванському ринку, і запропонували це зробити. І це, звичайно, було сприйнято позитивно.

Раніше ви казали, що шукаєте ліванського замовника, який погодився купити крадене зерно. Чи вдалося його знайти?

Це ще одна детективна історія, тому що я зрозумів: раз воно зайшло в Ліван, однозначно хтось був у цьому зацікавлений. Звичайно, були різні версії. Ми зараз їх досліджуємо.

Треба сказати, що це не ліванська держава. Це приватний бізнес.

Ви сказали, що наразі близько 100 суден перевозять українське крадене зерно. Звідки ця інформація?

Це величезна і кропітка робота, у якій беруть участь багато гравців. Це, звичайно, наші правоохоронні органи, міністерства економіки, інфраструктури, закордонних справ, аграрної політики. Це також журналістські розслідування, портал "Миротворець", який працює над тим, щоб відстежувати рухи крадіїв.

Але це також і величезна дипломатична робота.

Джерело: suspilne.media Анастасія Потапенко