Сюзана Григоренко, виконавча директорка «Насіннєвої асоціації України»

Сфера ГМО в Україні вимагає комплексного реформування. Адже наразі відсутня система контролю за ГМО, а правила поводження із ними формальні. Саме це призвело до формування великих сірих ринків ГМ-продукції. Ми не завжди знаємо, що споживаємо, навіть коли на продуктах є напис "Без ГМО".

Ще один аспект – попри те, що в Україні триває війна, ми прагнемо розвиватися, щоб інтегруватися в Євросоюз. Для цього нам потрібно привести до ладу і гармонізувати наше законодавство з європейським, включно зі сферою ГМО. Таким кроком є прийнятий законопроєкт №5839.

Навіщо нам потрібен новий закон про ГМО?

23 серпня 2023 року у другому читанні Верховна Рада ухвалила законопроєкт №5839, який має на меті врегулювати відносини у сфері ГМО та встановити чіткі правила і санкції. Він є першим кроком до впорядкування ситуації та націлений на наближення законодавства до Європейського Союзу.

Що по суті? На імплементацію закону дається три роки. За цей час в Україні мають з'явитися дієві інструменти контролю за сферою ГМО. Це будуть вимоги до субʼєкта та оцінки ризиків обʼєктів ГМО та джерел, відкриті досьє, наявність порядку проведення консультацій з громадськістю, післяреєстраційний моніторинг.

Що стосується реєстрації ГМО – цим буде займатися міжвідомча Державна комісія з оцінювання ризику ГМО. Окремо, встановлюються норми для державного нагляду і контролю у закритих і відкритих системах. І як у кожній діяльності з підвищеним рівнем ризиків, з’явиться система штрафів, планові та позапланові перевірки, відкритий перелік суб’єктів, залучених до сфери ГМО, та створення відкритих і доступних реєстрів полів, щоб кожен аграрій знав, де і що вирощується.

У тексті законопроєкту уточнено терміни "генетично модифікований організм", "генетично модифіковане джерело", "генетично модифікована продукція", "ГМ-продукція як харчовий продукт". Також визначені контроль та правила, якими після розробки підзаконних актів і впровадження реєстрів будуть керуватися користувачі. У них буде змога переглянути, що дозволено використовувати в Україні, які для цього потрібні умови, якими є вимоги та правила до розміщення посівів у дослідженнях та потім у відкритих системах, які ризики врахувати.

Також у новому документі є пропозиції щодо утилізації незаконної продукції та засади про обов’язковість дозволів, що видаватимуться на проведення досліджень у закритих та відкритих системах. Важливо – реєстрація і випробування ГМ-кукурудзи у відкритих системах будуть заборонені.

За три роки мають сформувати систему, яка виявить все нелегальне ГМО і дасть змогу притягнути недобросовісних виробників до відповідальності. Коли буде офіційне рішення про вступ України в ЄС, скасують усі реєстрації сортів ГМО, які відсутні у європейських базах.

Українська влада дослухалася до пропозицій аграрних асоціацій, і у підсумку маємо норми, які заявляють та наближають нас до вступу у ЄС. Новий закон поклав основу подальшій праці над створенням підзаконних актів, структурних змін, інституцій та способів контролю. Саме так має запрацювати система, яка викорінить сірі ринки продукції з ГМО й у перспективі зробить цю сферу прозорою і зрозумілою не тільки виробнику, а й кінцевому споживачу – нам з вами.

Практика регулювання сфери ГМО у світі та ЄС

Найбільше ГМО у світі вирощують у США, Бразилії, Аргентині, Індії, Канаді. Штати є світовим лідером, де офіційно дозволено вміст ГМО у продуктах харчування до 10%. Ба більше, у 2019 році у США дозволили розводити ГМ-рибу. Регулятивні органи цієї країни вважають продукт безпечним, допоки не було надано доказів та інформації про його шкоду. У випадку шкоди всі дозволи скасовують, а збитки компенсують повною мірою.

Майже повністю заборонено вирощування або експорт ГМО у Туреччині, Алжирі, Мадагаскарі, Киргизстані, Бутані, Саудівській Аварії, Еквадорі, Перу, Белізі та Венесуелі. У Китаї часто змінюють правила вирощування ГМО.

Маркування є обов’язковим у 64 країнах світу. Це, зокрема, країни ЄС, Австралія, Японія. Натомість у США та Канаді ГМО не позначається.

У Євросоюзі до цього питання поставилися більш конструктивно. В усіх країнах, крім двох, заборонено вирощування ГМ-рослин. Тільки в Іспанії та Португалії вирощують ГМ-кукурудзу з загальною площею посівів не більше 100 тис. га. Наразі і цей дозвіл можуть скасувати, він перебуває на перегляді.  

Натомість імпорт ГМО дозволений для виробництва біопалива і використання як корму для тварин. Однак і він має свої чіткі правила та обмеження. Імпортувати дозволено тільки зареєстровані лінії ГМО. Якщо виявлять, що якась лінія ГМО шкодить здоров’ю чи є біонебезпечною, то її одразу заборонять для імпорту.

У країнах ЄС питанню ГМО надається багато уваги, воно ретельно вивчається, а законодавство аналізується і вдосконалюється. У липні 2023 року Європейська комісія запропонувала переглянути визначення ГМО і відокремити від нього NGT-рослини. Вони розроблені за новою геномною технологією. Їхньою головною відмінністю є те, що схрещування їхніх геномів може відбутися і природнім шляхом або шляхом звичайного розведення. Тому NGT-рослини пропонують звільнити від необхідності маркувати їх як ГМО.

Джерело: Ліга.Бізнес