Як відомо, юридичні особи, у т. ч. й сільгосппідприємства, можуть бути засновниками інших підприємств, тобто мати частку в статутному капіталі іншої юрособи. В деяких випадках засновники можуть прийняти рішення не отримувати дивіденди, а направити їх на збільшення статутного капіталу, тобто реінвестувати дивіденди. Розберемось, як відобразити таку операцію в бухгалтерському обліку сільгосппідприємства – інвестора та які податкові наслідки вона матиме.

ДВА СПОСОБИ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ (ТЕОРІЯ)

Облік реінвестованих дивідендів залежить від способу обліку фінансових інвестицій.

ПЕРШИЙ СПОСІБ – ОБЛІК ЗА СПРАВЕДЛИВОЮ ВАРТІСТЮ ЧИ СОБІВАРТІСТЮ

За загальним правилом фінансові інвестиції на дату балансу відображаються за справедливою вартістю (п. 8 НП(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»). А якщо справедливу вартість достовірно визначити неможливо, фінінвестиції на дату балансу відображаються за їх собівартістю з урахуванням зменшення корисності (п. 9 НП(С)БО 12).

Справедлива вартість – сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов’язання за звичайних умов на певну дату (п. 4 НП(С)БО 19). Тобто по суті вона дорівнює ринковій вартості.

Ринкова вартість фінансової інвестиції – це сума, яку можна отримати від продажу фінансової інвестиції на активному ринку (п. 3 НП(С)БО 12). Активному ринку притаманні такі умови (п. 4 НП(С)БО 8):

➙ предмети, що продаються та купуються на цьому ринку, є однорідними;

➙ у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців;

➙ інформація про ринкові ціни є загальнодоступною.

Ураховуючи, що активний ринок – це, по суті, біржовий ринок, а для часток в статутному капіталі біржових (активних) ринків немає, достовірно визначити їх справедливу вартість неможливо. Отже, частку в статутному капіталі можна оцінювати за собівартістю.

Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов’язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням фінансової інвестиції (п. 4 НП(С)БО 12).

У наведеній ситуації йдеться про фінінвестицію у вигляді внеску до статутного капіталу іншого підприємства. Отже, її собівартість складатиметься власне із суми внеску плюс витрати, пов’язані з такою інвестицією (юридичні, банківські послуги тощо).

ДРУГИЙ СПОСІБ – ОБЛІК ЗА МЕТОДОМ УЧАСТІ В КАПІТАЛІ

Цим способом можуть скористатися підприємства, які інвестують в асоційовані, дочірні та спільні підприємства. Згідно з п. 11 НП(С)БО 12 вони відображають фінінвестиції на дату балансу за вартістю, що визначена за методом участі в капіталі. Виняток встановлено для фінінвестицій (вони відображаються в бухобліку за справедливою вартістю чи собівартістю) (п. 17, п. 22 НП(С)БО 12):

➙ які придбані та утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців з дати придбання;

➙ які отримало підприємство, що веде діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти інвестору протягом періоду, що перевищує 12 місяців.

Асоційованим називають підприємство, на яке інвестор має суттєвий вплив і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора (п. 4 НП(С)БО 23).

Згідно з п. 3 НП(С)БО 12 суттєвий вплив – повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об’єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Свідченням суттєвого впливу, зокрема, можуть бути:

➊ володіння 20% і більше акцій (статутного капіталу) підприємства;

➋ представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства;

➌ участь у прийнятті рішень;

➍ взаємообмін управлінським персоналом;

➎ забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією.

Дочірнє підприємство – суб’єкт господарювання, який контролюється іншим суб’єктом господарювання (додаток «А» «Визначення термінів» до МСФЗ 10 «Консолідована фінансова звітність»).

Згідно з п. 7 НП(С)БО 2 дочірнє підприємство вважається контрольованим з боку материнського підприємства за наявності всіх таких умов: ➊ материнське підприємство має владні повноваження щодо дочірнього підприємства;

➋ результати діяльності дочірнього підприємства безпосередньо призводитимуть до змін у складі і вартості активів, зобов’язань, власного капіталу материнського підприємства;

➌ материнське підприємство має фактичну можливість для здійснення владних повноважень.

Приклади владних повноважень, ознак наявності владних повноважень у підприємства-інвестора, найбільш значущих видів діяльності, прав захисту інтересів інвесторів наведені в додатку до НП(С)БО 2.

Суть методу участі в капіталі полягає в тому, що балансова вартість фінансової інвестиції не фіксується в сумі первісного оприбуткування у звітності інвестора, а коригується (збільшується або зменшується) залежно від величини власного капіталу об’єкта інвестування, крім тих, що є результатом операцій між інвестором та об’єктом інвестування.

Тож підприємство-інвестор на дату балансу має:

➊ отримати фінансову звітність асоційованого або дочірнього підприємства;

➋ вирахувати результат операцій між інвестором та об’єктом інвестування із загального результату діяльності асоційованого або дочірнього підприємства за звітний період;

➌ залежно від прибутків (збитків) останнього збільшити або зменшити вартість фінансової інвестиції з одночасним визнанням доходів (рахунок 72) або витрат від участі в капіталі (рахунок 96).

➍ зменшити балансову вартість фінансових інвестицій на суму визнаних дивідендів від об’єкта інвестування у випадку їх отримання.

Механізм розрахунку збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій наведено в п. 12 НП(С)БО 12.

Далі в консультації: РЕІНВЕСТИЦІЯ ДИВІДЕНДІВ ПРИ ОБЛІКУ ФІНІНВЕСТИЦІЙ ЗА СОБІВАРТІСТЮ,

РЕІНВЕСТИЦІЯ ДИВІДЕНДІВ ПРИ ОБЛІКУ ФІНІНВЕСТИЦІЙ ЗА МЕТОДОМ УЧАСТІ В КАПІТАЛІ

Олександр Голубовський, консультант із питань бухгалтерського обліку та оподаткування