Земельне законодавство України важко назвати зрозумілим та передбачуваним. Десятками років, мабуть, з першого дня Незалежності України, триває нескінченна земельна реформа, яка давно перетворилась в занадто довгий та не завжди прозорий процес. Проте справжня біда невизначеності земельного законодавства настає тоді, коли «незрозуміле» законодавство починають використовувати в судах.

РІШЕННЯ СУДУ

Постановою Великої Палати Верховного Суду (далі – ВП ВС) від 14.12.2022 р. у справі № 477/2330/18 припинено право власності фізичної особи на земельні ділянки через їхнє використання не за цільовим призначенням.

Я не вів цю справу, не знаю і не можу знати нюансів. Більш того, читаючи рішення у справі, з огляду на певні «очевидні і видимі» для адвоката ознаки, я можу припустити, що, швидше за все, власник земельної ділянки сільськогосподарського призначення, якого позбавили права власності, аж ніяк не янгол, оскільки влаштував на цій землі незаконне видобування піску.

Але як юрист і адвокат зазначу таке: коли йдеться про постанову ВП ВС, то наслідки розгляду нею спору мають значення не тільки для конкретної справи, а й для сотні інших справ, в яких відповідні висновки будуть використовуватись та ще й тлумачитись з далеко не завжди чистою і добросовісною метою. ВП ВС, як дружина Цезаря, повинна бути чистою навіть від підозр про підозру, а тексти її постанов мають бути вивірені до коми.

Однак пропоную детально проаналізувати норми законодавства, аргументацію суду, зробити свої висновки щодо системи поділу земель України та ознайомитися із запропонованими застереженнями.

ЗАКОНОДАВЧІ ПЕРЕДУМОВИ ЩОДО ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

Ще з першої редакції Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) в ньому присутні ст. 143 «Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку» та ст. 141 «Підстави припинення права користування земельною ділянкою».

НОТАТКА

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням <…>

П. «а» ч. 1 ст. 143 ЗКУ

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є: <…> ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням <…>

П. «ґ» ст. 141 ЗКУ

Положення п. «а» ст. 143 ЗКУ майже ніколи не використовувались на практиці, а відповідні норми п. «ґ» ст. 141 ЗКУ тривалий час використовувались для обґрунтування підстав припинення договорів оренди землі, коли, на думку орендодавця/власника, були наявні факти порушення використання землі. Припинення права оренди для орендаря-сільгоспвиробника є неприємним, але все ж таки мова не йшла про припинення права власності, тож відповідна практика сприймалась нормально.

Відзначу, що у фаховому адвокатському середовищі вже давно обговорювались питання стосовно тлумачення положень п. «а» ч. 1 ст. 143 ЗКУ і вони викликали занепокоєння, але ми воліли вважати відповідну норму більше невдалою декларацією, яких безліч у законодавстві. Занепокоєння було зумовлене тим, що ця норма суперечила положенням ст. 41 Конституції України, згідно з якою кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

НОТАТКА

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Ст. 41 Конституції України

Крім того, коли йдеться про цільове призначення земель, ситуація ускладнюється тим, що земельне законодавство України не містить чітких критеріїв для розмежування між собою категорій земель за цільовим призначенням.

При цьому відповідні державні органи досить довільно трактують поняття «нецільове використання» землі. Наприклад, мені, як практикуючому адвокату, доводилось інколи стикатись з окремими проявами консервативного тлумачення положень ст. 143 ЗКУ в судах перших інстанцій. Але я пояснював це недостатнім рівнем підготовки окремих суддів та тим, що апеляція та Верховний Суд лад наведуть. У тих справах, де я брав участь, справді жодного разу ані суд апеляційної інстанції, ані Верховний Суд не позбавили власника права власності на землю на підставі п. «а» ч. 1 ст. 141 ЗКУ. І ось у грудні 2022 року «лад навели».

Далі в консультації АРГУМЕНТИ СУДУ,

ПРОБЛЕМИ ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ,

ЧОМУ ПОСТАНОВА ВП ВС МОЖЕ СТАТИ МІНОЮ УПОВІЛЬНЕНОЇ ДІЇ

Віталій Правдюк, адвокат