ЩО ВВАЖАТИ СУМІСНИЦТВОМ

З 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю (далі – КЗпП) доповнено ст. 1021 , у якій надано визначення, що є сумісництвом.

Нотатка

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи. Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Ст. 1021 КЗпП

Інших норм, які регулюють трудові відносини з сумісником КЗпП не містить. Фактично на практиці нічого не змінилося, тобто, як і раніше, розрізняють сумісництво зовнішнє (робота виконується на іншому підприємстві) та внутрішнє (на тому самому підприємстві). Основною ознакою роботи за сумісництвом є те, що вона виконується у вільний від основної роботи час. Тому при прийомі на роботу сумісника згода роботодавця за основним місцем роботи не потрібна.

Посади, на яких працюють сумісники, включаються до штатного розпису.

Оформлювати працівників за сумісництвом можуть підприємства будь-якої форми власності (абзац другий ст. 21 КЗпП). При цьому для недержавних підприємств будь-яких обмежень щодо тривалості роботи за сумісництвом не встановлено.

Проте працівники, зайняті на важких роботах та на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, можуть працювати за сумісництвом не більше чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день (лист Мінсоцполітики від 25.06.2011 р. № 510/13/84-11). Обмеження щодо тривалості роботи за сумісництвом поширюється також на вагітних жінок та осіб, які не досягли 18 років.

Ще більше у матеріалі

Ельвіра Ткачова, головний редактор