Управління професійними ризиками складається з п’яти кроків. Перші два – визначення факторів небезпеки та працівників, які перебувають під їхнім впливом, і оцінювання професійних ризиків було розглянуто в «АгроPRO», 2024, № 2, с. 44. В цій статті розглянемо останні три кроки.

☛ КРОК 3

Рішення щодо запобіжних і захисних заходів

Ефективною стратегією зменшення рівня професійного ризику є застосування ієрархії запобіжних заходів, яка містить настанови як для роботодавців, так і для працівників.

Ієрархію запобіжних заходів показано на схемі. Заходи нагорі трикутника є ефективнішими, ніж заходи внизу, тому в усіх можливих випадках їм слід віддавати перевагу.

Звертаємо увагу: засоби індивідуального захисту (далі – ЗІЗ) є найменш ефективними, що змінює наші стереотипи про їх першочерговість в організації охорони праці. Найбільш ефективними є колективні запобіжні заходи професійних ризиків, які передбачають захист робочої зони та всіх працівників. А вже після цього застосовуються індивідуальні запобіжні заходи професійних ризиків, зокрема ЗІЗ.

Розглянемо кожну складову ієрархії запобіжних заходів.

☛ Усунення (мінімізація) небезпечного фактора – це найефективніший запобіжний захід професійного ризику. Наприклад, небезпечним фактором є вплив хімічних речовин (пестицидів) на здоров’я працівників. Перехід на ведення органічного сільського господарства без застосування токсичного пестициду є усуненням небезпеки.

Якщо небезпечний фактор буде усунено, то процес оцінювання професійних ризиків щодо нього припиняється. В іншому випадку, тобто коли усунути небезпечний фактор неможливо, потрібно розглянути наступний захід нижчого рівня ієрархії. А саме – заміну небезпечного фактора.

☛ Заміна небезпечного фактора передбачає зменшення професійних ризиків та їх впливу на працівника. А отже, ризик завдання серйозної шкоди зменшується до нуля або якомога ближче до нуля.

Наприклад, якщо небезпечним фактором є вплив хімічних речовин (пестицидів), то потрібно замінити таку хімічну речовину на менш токсичний пестицид або замінити форму його розфасовки на гранули, які суттєво зменшують негативний вплив на працівника. Іншим прикладом є заміна верстатів більш безпечними, заміна шумної машини тихішою тощо.

Якщо заміна не зменшить вплив небезпечного фактора, потрібно застосувати технічні запобіжні заходи.

☛ Технічні запобіжні заходи забезпечують колективний захист, тобто не лише окремої особи, а й усіх присутніх у робочій зоні.

Ці заходи мають:

• усувати небезпечний фактор або запобігати доступу до нього;
• надійно відводити вплив небезпечного фактора на працівника;
• утримувати контакт на рівні нижчому за встановлену межу.

Наприклад, якщо машина сконструйована за старими стандартами і виробник не забезпечив належного захисту працівників, що на ній працюють, то потрібно встановити огорожу для рухомих частин такої машини. Або установити поручні навколо високої робочої платформи, або оснастити машину із підвищеним рівнем шуму захисним звуконепроникним кожухом тощо.

☛ Адміністративні запобіжні заходи запроваджуються з метою зменшення контактів із небезпечними факторами. До них можна віднести:

• подовження перерв на відпочинок;
• запровадження на підприємстві культури безпеки праці та належного ставлення кожного працівника до виконання вимог законодавчих і нормативноправових актів із безпеки та здоров’я на роботі (далі – БЗР);
• підвищення рівня навчання та перевірки знань працівників у сфері БЗР;
• ротацію працівників на різних роботах;
• обмеження виконання небезпечних операцій шляхом належного планування робіт, зменшення участі працівників або запровадження інших правил тощо.

Крім того, до інших адміністративних запобіжних заходів належать:

• встановлення заборони для працівників на куріння та перебування в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння на робочому місці, тобто дотримання працівниками правил трудового розпорядку підприємства;
• підтримання порядку в робочих зонах, недопущення захаращування проходів, забезпечення зволожування пилу з подальшим його видаленням та охайної робочої зони (адже бруд і захаращення на підприємстві підвищують професійний ризик нещасних випадків, захворювань і пожеж);
• забезпечення належної гігієни праці, для цього потрібно розрахувати кількість працівників на зміні та забезпечити їх достатньою кількістю умивальників, роздягалень, туалетів, їдалень та зон відпочинку. Працівники повинні мати на робочих місцях чисту питну воду;
• забезпечення наявності знаків безпеки (графічні символи, кольорові, світлові або звукові сигнали, словесні або сигнали, подані за допомогою жестів) в місцях, де є значний професійний ризик, якого не можна уникнути або позавитися шляхом безпечного провадження робіт або в будь-який інший спосіб. Знаки безпеки і захисту здоров’я працівників на робочих місцях повинні відповідати Мінімальним вимогам до забезпечення знаками безпеки та здоров’я на роботі, затвердженим наказом Мінекономіки України від 09.03.2023 р. № 1268. За потреби роботодавцям необхідно використовувати знаки для регулювання дорожнього руху в робочих зонах. Вони мають утримувати ці знаки в належному стані та забезпечити навчання працівників щодо всіх розміщених знаків безпеки, роз’яснювати їм нові та незнайомі знаки.

Прикладами знаків можуть бути:

• встановлення чіткої системи повідомлення працівниками відповідальної особи чи керівника про труднощі, які у них виникають;
• забезпечення ознайомлення відповідальної особи з потенційними проблемами, що випливають із незнання, відсутності досвіду та складнощів спілкування з працівниками.

Якщо потенційний професійний ризик від певного небезпечного фактора є дуже високим (наприклад, під час технічного обслуговування машин та обладнання, яке вимагає перебування в замкненому просторі), то потрібна письмово оформлена процедура, у формі наряд-допуску.

Усі процедури виконання робіт мають задовольняти вимоги національного законодавства у сфері безпеки праці. Особливо це важливо для технічного обслуговування, випробувань, огляду й ремонту обладнання та устаткування, переміщення хімічних речовин, зокрема, їх навантажування і розвантажування, визначення вмісту тари тощо.

Якщо робітники працюють поодинці, то особлива увага має приділятися процедурам виконання робіт на випадок аварійної ситуації. Тобто повинні бути розроблені та запроваджені спеціальні заходи.

Процедури виконання робіт (технологічні карти, схеми) повинні розроблятися й відповідати вимогам нормативно-правових актів з питань охорони праці для всіх небезпечних професійних факторів, виявлених під час їх оцінювання.

Необхідно чітко визначати, хто відповідає за виконання адміністративних заходів. Такі особи мають слідкувати, щоб передбачені запобіжні заходи професійних ризиків здійснювалися своєчасно й належним чином, підтримувалися й контролювалися. Це дозволить роботодавцям контролювати ефективність отриманої працівниками підготовки та визначати, чи є працівники достатньо спроможними й компетентними для виконання дорученої роботи.

Якщо відповідальна особа бачить недотримання норм із БЗР, то вона має вжити заходів для виправлення цієї ситуації.

Наприклад, зварник, який працює без захисного екрана, не лише піддає професійному ризику власну безпеку та здоров’я, а й безпеку і здоров’я оточуючих людей. Він компрометує роботодавця, який може в результаті недотримання правил цим працівником понести підвищені витрати на медичне обслуговування та страхування, а його репутації та іміджу компанії може бути завдано шкоди.

Крім відповідальних осіб контроль за дотриманням запобіжних заходів має проводити і сам роботодавець та керівники структурних підрозділів. Вони мають зосередитися на таких питаннях:

• зміни у складі персоналу, у матеріалах, обладнанні, зміни місця та порядку виконання робіт;
• порядок дій у неробочий час;
• якість нагляду;
• використання системи та практичних методів роботи належним чином;
• порядок припинення роботи, яку неможливо закінчити.

Ці перевірки слід включити до програми обстеження запобіжних заходів з ужиттям доречних дій.

☛ Засоби індивідуального захисту – це індивідуальне обладнання, що забезпечує захист від небезпечних професійних факторів і зменшує професійний ризик отримання шкоди. ЗІЗ мають відповідати Технічному регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою КМУ від 21.08.2019 р. № 771.

Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці затверджені наказом Мінсоцполітики від 29.11.2018 р. № 1804. Ці вимоги поширюються на суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правової форми, які використовують у своїй діяльності ЗІЗ. Детально читайте «АгроPRO», 2019, № 5, с. 36 – ред. ЗІЗ можуть бути призначені для захисту різних частин тіла і мати різну форму – наприклад, каски, захисні окуляри, маски для обличчя, респіратори, навушники, фартухи, ремені безпеки, рукавиці, захисне взуття тощо.

ЗІЗ потрібно використовувати лише в таких випадках:

за наявності прийнятних рівнів безпеки;

• для зменшення професійних ризиків;
• як короткочасний захід до запровадження інших запобіжних заходів;
• під час технічного обслуговування, прибирання та ремонту, якщо інші запобіжні заходи неможливо здійснити або вони неефективні для зменшення професійних ризиків;
• у надзвичайних ситуаціях.

ЗІЗ мають бути персональними, якісними та ефективними.

Далі ☛ КРОК 4, ☛ КРОК 5

Ірина Чирва, заступник начальника управління – начальник відділу з питань безпеки праці східного регіону управління інспекційної діяльності у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці