Ведення військового обліку військовозобов’язаних працівників, оповіщення їх, повідомлення про прийняття чи звільнення з роботи є обов’язком роботодавця. Належне виконання цих обов’язків контролюється, зокрема, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі – ТЦК та СП). Тому далі проаналізуємо, які наслідки може мати для роботодавця порушення цих вимог.

Відповідальність

Відповідальність за порушення законодавства в цій сфері передбачена трьома статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП):

• ч. 1 ст. 210 КУпАП – порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період тягне за собою накладення штрафу від 17 000 до 25 500 грн;
• ст. 210¹ КУпАП – порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від 17 000 до 25 500 грн і на посадових осіб юридичних осіб від 34 000 до 51 000 грн;
• ст. 211 КУпАП – зіпсуття або недбале зберігання призовниками, військовозобов’язаними і резервістами військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов’язаних), яке спричинило їх втрату, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від 850 до 1 700 грн.
• усунення стану, за якого об’єктивно існує певний обов’язок у суб’єкта, що вчиняє правопорушення;
• виконання обов’язку відповідним суб’єктом;
• припинення дії відповідної норми закону.

Як бачимо, фінансових санкцій для роботодавця – субʼєкта господарювання законодавством не передбачено. Відповідальність несе посадова особа, на яку покладені обовʼязки, яких вона не виконувала.

В ст. 210 та 211 КУпАП йдеться про порушення правил військового обліку саме призовниками, військовозобовʼязаними та резервістами, тому посадові особи роботодавця не можуть бути субʼєктами цього правопорушення. Тож далі ми говоримо виключно про притягнення до відповідальності за ст. 210¹ КУпАП.

Суб’єкт правопорушення

Часто виникає питання, яку ж саме посадову особу роботодавця покарають у разі виявлення порушення – керівника чи особу, відповідальну за ведення військового обліку на підприємстві (далі – особа, відповідальна за ВО)?

Відповідь на це питання залежить від того, в чому саме полягає порушення та на кого покладено обовʼязок не допускати таких порушень.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів затверджений постановою КМУ від 30.12.2022 р. № 1487 (далі – Порядок № 1487). Ним, зокрема, встановлено певні обов’язки як для керівника, так і для особи, відповідальної за ВО.

Наприклад, за оповіщення працівників про необхідність явки до ТЦК та СП відповідає керівник підприємства (п. 47 Порядку № 1487). І саме його мають притягнути до відповідальності в разі порушення цього обов’язку.

Судова практика. Керівник ТЦК та СП виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності (далі – постанова) особи, відповідальної за ВО. Порушення вбачалось в тому, що належним чином не було здійснено оповіщення працівників про необхідність явки до ТЦК та СП.

Однак суд в рішенні від 24.10.2024 р. у справі № 443/1775/24 визнав постанову незаконною, оскільки за дотримання належної процедури оповіщення відповідає керівник підприємства.

Суд зазначив: «…З наведеної норми вбачається, що обов’язки, передбачені п. 47 Порядку № 1487, покладені саме на керівника, а оскільки ОСОБА_1 займає посаду головного інженера ТОВ «ХХХ», то не може нести відповідальність за не забезпечення здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям військовозобов’язаних до ТЦК та СП, оскільки не є керівником юридичної особи та видання наказів по підприємству, хоча б і з метою оповіщення військовозобов’язаних, не входить до її посадових обов’язків навіть з урахуванням покладеного на неї обов’язку по веденню обліку військовозобов’язаних згідно наказу директора…».

Якби в цій ситуації матеріали адміністративного правопорушення були складені на директора підприємства, притягнення останнього до відповідальності було б законним.

На практиці може виникнути ситуація, коли правопорушення вчинено посадовою особою, відповідальною за ВО, але на час виявлення правопорушення за ведення ВО відповідає вже інша особа. Наполягаємо на тому, що нову відповідальну особу притягнути до відповідальності неможливо, бо саме вона порушень не допускала. А от притягнення до відповідальності її попередниці – можливо, навіть якщо обовʼязків з ведення ВО вона на сьогодні вже не має.

Процедура притягнення до відповідальності

• В разі виявлення правопорушення представники ТЦК та СП мають скласти протокол про адміністративне правопорушення (далі – протокол) (ч. 2 ст. 254 КУпАП):
• Після складання протоколу особу, щодо якої його складено, мають викликати для розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності. Виклик повинен бути здійснений завчасно із зазначенням дати і місця розгляду справи. На такий розгляд особа має право прийти з адвокатом.
• Розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ТЦК та СП (ст. 235 КУпАП).
• Розглянувши справу, керівник ТЦК та СП виносить постанову у справі, яка повинна містити (ст. 283 КУпАП): найменування органу (ПІБ, посада посадової особи, яка винесла постанову); дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ, дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто або направляється поштою.

• не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення,
• у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В особливий період за правопорушення, передбачені ст. 210¹ КУпАП, протокол ТЦК та СП не складається, якщо особа, що була належним чином повідомлена про дату, час і місце виклику, не з’явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик ТЦК та СП. При цьому обов’язково мають бути документи, що підтверджують отримання особою виклику (ч. 5 ст. 258 КУпАП).

Отже, в контексті притягнення до відповідальності посадових осіб роботодавця протокол може не складатись виключно у випадку, коли цю посадову особу запросили до ТЦК та СП, вона це «запрошення» отримала, але не прийшла. Порядок та форма «запрошення» КУпАП не встановлені. Отже, це може бути лист, вручений під підпис або надісланий цінним листом. При цьому направити запрошення електронним листом не вбачаю можливим, оскільки ТЦК та СП не володіє інформацією про електронну пошту особи, яку хочуть притягнути до відповідальності, а направлення електронного листа на електронну пошту роботодавця точно не можна було б вважати належним оповіщенням.

В усіх інших випадках складання протоколу є обовʼязковим.

Постанова може бути оскарженапротягом 10 днів з дня прийняття (з можливістю поновлення строків, якщо вони пропущені з поважних причин). Позов може бути поданий за місцем знаходження ТЦК та СП або за місцем проживання позивача (посадової особи). Позов подається до суду загальної юрисдикції, як адміністративного суду (ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України).

Строки притягнення до відповідальності

За порушення, передбачене ст. 210¹ КУпАП, притягнення до відповідальності можливе протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня вчинення правопорушення. Зауважу, що раніше притягнення до відповідальності було можливе не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.

Тому звертайте увагу на це, аналізуючи судову практику.

Нагадаю: триваюче правопорушення характеризується тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку:

Інакше кажучи, триваючі правопорушення не мають кінцевого строку вчинення.

Неведення військового обліку на підприємстві є триваючим правопорушенням.

Варто зауважити, що судова практика досі не має усталеного підходу до того, в яких випадках правопорушення вважати триваючими, а в яких – ні.

Приклад 1: ТЦК та СП 1 березня 2024 року направив роботодавцю вимогу оповістити працівників про необхідність явки до ТЦК та СП до 5 березня. Роботодавець цього не зробив, і 1 липня ТЦК та СП намагається притягнути посадових осіб до відповідальності. В цьому випадку вбачається порушення строків притягнення до відповідальності, оскільки порушення вчинено 5 березня 2024 року, і ТЦК та СП мав всі можливості для виявлення цього правопорушення та притягнення винних до відповідальності, але протягом майже 4 місяців не вчиняв відповідних дій.

Приклад 2: ТЦК та СП виявив, що підприємство не веде військовий облік працівників з дня свого заснування у 2001 році і дотепер. Притягнення до відповідальності, з моєї точки зору, буде правомірним, оскільки порушення є триваючим.

Якщо з боку ТЦК та СП має місце порушення строків притягнення до відповідальності, доцільним є оскарження такої постанови до суду. Наприклад, у справі № 204/6865/24 суд скасував постанову на тій підставі, що були порушені строки притягнення до відповідальності.

Виконання постанови

Постанова (якщо її не оскаржено) має бути виконана, тобто штраф має бути сплачений протягом 15 днів з дня отримання постанови. В разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Якщо штраф не сплачено в зазначений строк – ТЦК та СП передають постанову до виконавчої служби за місцем проживання порушника для примусового виконання.

У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягуються: подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушень (ст. 308 КУпАП).

Тому не варто допускати направлення матеріалів до виконавчої служби – важливо вчасно або сплатити штраф, або оскаржити постанову.

Судова практика

Для правильної оцінки перспектив оскарження постанов бажано враховувати наявну судову практику. Адже за наявності аналогічних судових спорів, вирішених на користь посадових осіб підприємств, легше доводити свою точку зору в суді. Разом з тим необхідно враховувати, що кожна справа є індивідуальною, має свої обставини, які можуть різнитись. Тож і рішення судів можуть бути неоднакові. Далі наведемо перелік найбільш поширених випадків, коли суди скасовують постанови.

• Відсутність складу адміністративного правопорушення.
• Незазначення в постанові, яке конкретне правило було порушено, яке саме порушення загалом мало місце.
• Відсутність доказів вчинення правопорушення.
• Порушення строків притягнення до відповідальності (справа № 204/6865/24, яку ми вже згадували вище).
• Неналежне повідомлення про розгляд справи або відсутність доказів повідомлення.
• Складання протоколу та винесення постанови в один час, без надання можливості підготуватися до розгляду справи та ігнорування клопотання про надання можливості залучити адвоката для надання правової допомоги (порушення права на захист).

Рішення суду від 12.11.2024 р. у справі № 604/1372/24.

Особу відповідальну за ВО звинуватили в тому, що вона допустила прийняття на роботу працівників без військово-облікових документів. Суд зʼясував, що обовʼязки відповідального за ВО були покладені на особу в 2024 році, а прийняття на роботу без військово-облікового документа відбулось в 2018 та 2021 роках. Тож оскільки до 2024 року особа не відповідала за військовий облік,ознак протиправності в її діях немає.

Рішення суду від 26.09.2024 р. у справі № 585/3332/24.

Під час перевірки ТОВ «N» було виявлено грубі порушення вимог Порядку № 1487, а саме: персональний військовий облік не ведеться щодо всіх військовозобов’язаних працівників, оскільки в списку персонального військового обліку, наданому під час перевірки, був лише один військовозобов’язаний, а згідно із загальним списком військовозобов’язаних працівників їх на підприємстві три.

Суд зазначив, що з формулювання обставин правопорушення, викладених у протоколі, на підставі якого було прийнято постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210¹ КУпАП, не вбачається, які приписи п. 34 Порядку № 1487 позивачем було порушено. Тобто як у змісті протоколу, так і в постанові були відсутні посилання на конкретний абзац, який не було виконано посадовою особою щодо дотримання вимог законодавства про ведення військового обліку.

На цій підставі постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була скасована судом.

Рішення суду від 11.09.2024 р. у справі № 725/6232/24.

Посадову особу міської ради було звинувачено в невиконанні обовʼязку оповістити громадян про явку до ТЦК та СП.

Суд встановив, що оскаржувана постанова не містить жодної інформації про обставини вчиненого правопорушення. Також відсутні докази, на підставі яких зроблено висновок про винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210¹ КУпАП. Тож суд визнав цю постанову протиправною.

Однак у дуже схожій ситуації – у справі № 373/2074/24 суд дійшов висновку, що притягнення до відповідальності є законним, і в задоволенні позову відмовив.

ПІДСУМУЄМО:

• Перш за все для мінімізації ризику притягнення посадових осіб до відповідальності за порушення мобілізаційного законодавства необхідно суворо виконувати приписи законодавства щодо військового обліку, оповіщення працівників, звітування тощо.
• У випадку виклику до ТЦК та СП для розгляду питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності варто залучити юриста, який допоможе розібратись, чи дійсно має місце правопорушення і, відповідно, підстави для притягнення до відповідальності.
• Якщо постанова про притягнення до адміністративної відповідальності прийнята, і ви не маєте наміру її оскаржувати – важливо своєчасно сплатити штраф.
• Якщо ви не згодні із постановою, важливо своєчасно її оскаржити, щоб не допустити відкриття виконавчого провадження і, як наслідок, арешту майна посадової особи, примусового стягнення суми штрафу в подвійному розмірі тощо.

Дар’я Тарасенко, адвокатка