В Україні щороку утворюється близько 400 млн тонн відходів, з яких тільки 6% переробляється, що є надзвичайно низьким показником порівняно з країнами ЄС, де він становить майже 40%. Тож 94% відходів розміщуються на полігонах та сміттєзвалищах, з яких 5% перевантажені, а 30% не відповідають нормам екологічної безпеки.

Значні обсяги накопичених відходів та відсутність ефективних заходів, спрямованих на запобігання їх утворенню, утилізацію, знешкодження та видалення, поглиблюють екологічну кризу і стають гальмівним фактором розвитку національної економіки.

Тож з метою вирішення цих проблем було прийнято Закон України від 20.06.2022 р. № 2320-IX «Про управління відходами» (далі – Закон № 2320), який став першим кроком у наближенні до вимог екологічного законодавства ЄС («АгроPRO», 2023, № 20, с. 4)

ЩО Є ВІДХОДАМИ

Відходи – це будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися (п. 7 ст. 1 Закону № 2320). Їх поділяють на:

➙ біовідходи – ті, що мають властивість піддаватися анаеробному або аеробному розкладу, такі як відходи харчових продуктів або харчової промисловості та відходи від зелених насаджень (п. 1);

➙ побутові – змішані та/або роздільно зібрані відходи від домогосподарств (п. 26);

➙ великогабаритні – побутові відходи, що за розміром не можуть бути поміщені у контейнери об’ємом до 1,1 кубічного метра (п. 2);

➙ відходи будівництва та знесення – відходи, що утворилися внаслідок діяльності з капітального ремонту, будівництва або знесення будівель і споруд (п. 8);

➙ відходи харчових продуктів (речовин або продуктів, призначених для споживання людьми або щодо яких обґрунтовано очікується, що вони будуть спожиті людиною) (п. 9);

➙ відходи, що не є небезпечними, – відходи, які не мають властивостей, що роблять їх небезпечними, наведені в невичерпному Переліку властивостей, що роблять відходи небезпечними (додаток 3 до Закону № 2320) (п. 10);

➙ інертні – відходи, що не зазнають фізичних, хімічних чи біологічних змін і трансформацій та не завдають шкоди здоров’ю людей і не призводять до забруднення навколишнього природного середовища (п. 17);

➙ медичні – відходи, що утворюються внаслідок здійснення діяльності з медичного обслуговування або ветеринарної практики (п. 18);

➙ небезпечні – відходи, що мають одну чи більше властивостей, що роблять їх небезпечними, наведених у Переліку властивостей, що роблять відходи небезпечними (додаток 3 до Закону № 2320) (п. 19);

➙ ремонтні – залишки речовин, матеріалів, предметів, виробів, що утворилися під час ремонту житла або будинку громадського призначення (п. 30).

Відходи поділяються на два класи (ст. 7 Закону № 2320):

1. небезпечні відходи;
2. відходи, що не є небезпечними.

Відповідно до Закону № 2320 відходи, що утворюються сільгосппідприємством можна поділити на:

• відходи, що утворилися в результаті споживання придбаних товарів (наприклад, відпрацьовані шини, акумулятори, мастила, залишки пестицидів, люмінесцентні лампи та інші ртутьвмісні відходи, упаковка (паперова, картонна, пластмасова, дерев’яна) тощо);
• відходи, що утворилися в результаті безпосередньої сільськогосподарської чи іншої діяльності (наприклад, шкури тварин, бадилля тощо).

Залежно від того, які відходи утворюються, для сільгосппідприємства визначається його статус.

СТАТУСИ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

У ст. 1 Закону № 2320 наведено такі визначення:

• виробник продукції – суб’єкт господарювання, що вводить в обіг продукцію, тобто надає продукцію, яку він виробляє або імпортує, на ринку України вперше (п. 4);
• власник відходів – фізична особа, юридична особа, яка утворює відходи або яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами (п. 11);
• суб’єкт господарювання у сфері управління відходами – юридична особа або фізична особа-підприємець, що здійснює збирання, купівлю, зберігання, перевезення, відновлення та/або видалення відходів відповідно до законодавства (п. 36);
• утворювач відходів – фізична особа, юридична особа, в результаті діяльності якої утворюються відходи, а також суб’єкти управління відходами, які здійснюють операції із сортування, змішування або інші операції, що призводять до зміни характеристик або складу відходів (п. 41).

З наведеного випливає, що сільгосппідприємства є утворювачами відходів якщо вони:

• утворюють відходи в результаті споживання придбаних товарів (наприклад, відпрацьовані шини, мастила, акумулятори, упаковка тощо);
• виробляють продукцію в результаті споживання якої виникають відходи (наприклад, пляшки з під молока, яке виробляє та реалізує сільгосппідприємство);
• здійснюють діяльність в результаті якої можуть утворитися відходи (наприклад, будівельне сміття, що утворилися в результаті ремонтних робіт, будівництва і знесення будівель тощо).

Якщо сільгосппідприємство є виробником продукції, що призводить до виникнення відходів чи в результаті діяльності виникають відходи, то воно вважається виробником продукції і несе розширену відповідальність за утворення відходів.

Далі в консультації про ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВИРОБНИКА,

УТВОРЮВАЧІ ВІДХОДІВ ПРИ СПОЖИВАННІ ПРОДУКЦІЇ,

ДІЇ УТВОРЮВАЧА ВІДХОДІВ

Іван Паламарчук, екологічний аудитор, заслужений природоохоронець України