«Продаю душу – стадо корів» – цим оголошенням в соцмережі поділилися 24 197 людей.

Стільки небайдужих відгукнулися на благання про допомогу одного з фермерів з села Черкаська Лозова на Харківщині.

Вголос розповідає про історію 30 джерсійських корівок, які переїхала з Харквщини на Львівщину.

«Чоловік, власник фермерського господарства, писав, що змушений продати ціле стадо джейсерських корів, тому що не має чим їх годувати. Територія постійно обстрілюється і довезти їжу туди неможливо», - згадує жінка.

Власник ферми пояснював також, що корови продаються всі разом, а не поодинці, тому що тварини звикли бути разом.

То ж Ольга показала це оголошення своєму чоловікові, Тарасові, і вони почали шукати можливість вивезти корів на Львівщину.

Знайти водіїв та транспорт, який би перевіз таку кількість корів, було важко. Адже Черкаська Лозова розташована всього в кількох десятках кілометрів від кордону України з росією. І там постійно обстрілюють досі.

Донедавна корови жили у фермерському господарстві на Харківщині, про них дбали, їх доглядали. А зараз корівки хоча й не скаржилися, але не могли зрозуміти що діється: чому їм не вистачає їжі, чому постійно щось вибухає і де люди, які ними опікувалися. Адже через обстріли з села виїхало дуже багато мешканців. І на фермі залишився один чоловік, який доглядав за стадом як міг.

Ольга з Тарасом знайшли величезний двоповерховий причіп-фуру для тварин та двох перевізників. Водії погодилися вивезти тварин. Але одна з них, на жаль, загинула:почався черговий обстріл і корова з переляку побігла та накололася на огорожу.

Водії, які їздили по тварин, скористалися одноденною паузою між обстрілами і таки евакуювали корів. Вони навіть зверталися до ЗСУ з проханням прикрити їх, якщо ворог активізується. Вже наступного дня в тих місцях земля знов здригалася від російських ракет.

Корови би пасти, доїти…

2 червня корови прибули на Львівщину. Операція з порятунку тривала тиждень.

Жінка згадує, що коли тварин привезли, то деяких з них доводилося виносити, настільки вони були слабкими та знесиленими. Хоча бичок на ім’я Султан перший вийшов з причепа і почав бігати по своїх нових володіннях. А ось корови були дуже налякані та насторожені. Постійно прислухалися і чогось очікували.

Найменші корівки не їли, не пили і не ставали на ноги.

І тут на подружжя Ольги та Тараса очікували нові випробування: прилаштувати корів їм не вдалося. То ж чоловік сам взявся доглядати стадо.

Ветеринар, який оглядав тварин, втішив всіх хорошою новиною: більшість корів тільні і скоро стадо поповниться телятками. Також, оскільки корови тривалий час голодували, то їм призначили спеціальну дієту, їм заборонили пасти зелену траву. Тому новоспечені фермери мусили переобладнати загін для тварин так, аби там не було жодної зеленої травинки.

На щастя, новоспечених львівських фермерів підтримали колеги з досвідом: ділилися кормами, давали поради, показували як треба робити і як не треба. Всі розуміли, що тварини потрапили в біду і їх треба рятувати.

«Хтось людей евакуйовує. А ми – корів», - говорить Ольга.

Тепер вона спостерігає за поведінкою корів і впевнюється, що вчинила правильно, зважившись евакуювати ціле стадо. За її словами, корови навчені до спеціальної годівниці, вони чемно, по черзі, підходять до доїльної установки, знають коли їх будуть доїти й коли годувати.

Протягом місяця, який минув з дня евакуації, корови вже заспокоїлися, гарно їдять, дають молоко і вилежують свої боки.