Частина земель сільгосппідприємства розташована на території, яка у 2022 році була окупована і на якій велися бойові дії. Через це на таких землях не був зібраний врожай. Як списати такий врожай в бухобліку і які податкові наслідки це матиме?

ПОДАТКОВІ НАСЛІДКИ З ПДВ

Перш за все зазначимо, що оскільки врожай не був зібраний (відповідно, не була оприбуткована готова продукція на рахунках бухобліку), то йтиметься про долю не самого врожаю, а витрат, що були понесені на його посів та вирощування.

Щоб визначити, які будуть податкові наслідки з ПДВ в такій ситуації, проаналізуємо наявні норми Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Так, ПДВ не нараховується:

➙ коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили (пп. 14.1.191 та п. 189.9 ПКУ);

➙ коли товари, придбані з ПДВ, були знищені (втрачені) під час воєнного стану. Такі товари не вважаються використаними в неоподатковуваних операціях чи в операціях, які не є господарською діяльністю (п. 321 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Перша норма, як бачимо, стосується основних засобів, тож саме для нашого випадку не підходить. Друга норма говорить про безпосереднє знищення товарів під час воєнного стану. У нас же товари, які були придбані для вирощування незібраного врожаю, на рахунках бухгалтерського обліку власне як товари (матеріали) вже не обліковуються. Адже вони були витрачені для посіву (вирощування), а їх вартість перенесена на рахунок 23 (виробництво).

Незавершене виробництво не є ані товаром, ані основним засобом.

Отже, якщо керуватися виключно «буквою» закону, то для цієї ситуації прямої норми, яка б дозволяла підприємству чітко розуміти свої податкові обов’язки, зокрема не нараховувати ПДВ, в ПКУ нема.

Хоча, виходячи із суті наведених норм ПКУ, загибель (псування) незібраного врожаю, що знаходиться в зоні бойових дій чи на тимчасово окупованій території, не повинна мати податкових наслідків. Втім, не виключено, що у податківців може бути з цього приводу інша позиція (яка випливає з «букви» закону, а не з його суті).

Як відомо, у довоєнні часи в разі загибелі посівів з форс-мажорних природних причин (заморозки, засуха тощо) податківці завжди наполягали на нарахуванні умовних податкових зобов’язань за п. 198.5 ПКУ щодо товарів (послуг), використаних для їх вирощування.

Застосовуючи норму цього пункту, ДПС посилається на те, що витрати (товари, послуги), використані під час посіву сільгоспкультур, які не призвели до отримання доходу, не можна вважати пов’язаними з господарською діяльністю.

Такий висновок є хибним, і журнал «АгроPRO» на цьому наполягає. Адже господарська діяльність – це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу (пп. 14.1.36 ПКУ). Тобто господарською діяльністю вважається не безпосередньо факт отримання доходу, а, власне, спрямування її на отримання доходу.

Сільгосппідприємство, засіваючи поле, планувало зібрати з нього врожай, реалізувати його та отримати дохід. Врожай не був отриманий через форс-мажор, яким є війна. Тож вини підприємства у цьому нема.

Таким чином, на нашу думку, для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ при списанні витрат, понесених на вирощування втраченого врожаю, немає підстав. Але підприємству слід бути готовим до відстоювання цієї позиції перед податківцями, а для цього слід запастися підтвердними документами (про них – далі).

Далі в консультації про ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ, БУХОБЛІК

Олена Жураківська, редактор