Щомісячний експорт українського зерна з України наразі сягнув мільйона тон. Це в 6,5 рази менше за довоєнні темпи. Влада шукає нові шляхи для експорту, аграрії ж готуються до збирання урожаю. Про нові зернові коридори, можливий транзит через білорусь, зберігання на внутрішньому ринку майже 90 млн т зерна, подальшу долю елеваторної інфраструктури в Україні та ціни на зернові для українських аграріїв у бліц-інтерв’ю AgroPolit.com розповів трейдер зі стажем, колишній депутат Іван Мірошніченко.

Тобто при світовій ціні пшениці в 380-400 євро, український аграрій за логістику віддає до 80-120 євро

Які експортні перспективи по зерну напередодні збирання нового врожаю?

Іван Мірошніченко: Доки триває війна, доти оптимального варіанту розблокування наших чорноморських портів немає. Офіційна позиція «Укрзалізниці» була раніше озвучена: через порти ЕС, Чорного моря та Дунаю вона перевозитиме щомісяця 1 млн т. Зараз завдяки використанню портів Рені, Ізмаїл, Констанції та Чорного моря і Дунаю підбираємося до цієї цифри зернового експорту. Завдяки оптимізації процесів поставок через Дунай, Болгарію та Румунію Україна може експортувати щомісяця близько 1,5 млн т зернових. Нагадаю, що раніше місячний довоєнний експорт зерновий становив 6-6,5 млн т (без врахування олії, без протеїнові групи шротів і так далі). При цьому вартість логістики для аграрія зросла у 5-7 разів, перевалки в портах/на баржі і загалом фрахт – у 7-10 разів, перевалка у портах – у 2,5 рази. За весь цей «космос» зараз сплачує виробник і сплачуватиме в майбутньому, якщо не розблокуємо прямий експорт через українські порти. Вартість логістики експорту українського зерна через порти ЕС сягнула 30-40% від світової ціни агропродукції, яка стрімко зросла. Тобто при світовій ціні пшениці в 380-400 євро, український аграрій за логістику віддає до 80-120 євро. Тому експорт зернових надлишків через ЄС – не рішення і не панацея.

Є ще один резерв, окрім 1,5 млн т перевалки через порти Дунаю, Болгарії та Румунії. Балтійські порти мають вільні потужності, що дозволять нам експортувати додатково 1,5-2 млн т на місяць. Але сьогодні потрібно везти зерно вагонами через Європу. З цим проблема. Перша – у ЄС вузька колія. Тому потрібно «перевзувати», тобто міняти колісні пари вагонів з України. Друге – менше проблема, але не достатньо вагонного парку на такі дистанції та швидкості обробітку вантажу. Третє – є питання по тому, що українські вагони та состави потягів великогабаритні для проходження залізницею у Польщі. Там всі колії та станції адаптовані переважно для зручності до пасажирського транспорту. Тобто умовно наші потяги в певних містах та на певних станціях зачіпають перони. Наразі ці питання слід вирішити. Якщо це вдасться зробити, тоді сумарно місячний експортний потенціал з України через країни ЄС виросте до 3-3,5 млн т при довоєнній потребі 6-6,5 млн т (тобто половина).

Експорт зерна через білорусь

Наразі прозвучала від литовського міністра транспорту організувати «гуманітарний коридор для українського зерна» через білорусію у напрямку Балканів. Що ви про це думаєте?

Іван Мірошніченко: Можна експортувати зерно у Балтику через білорусь. В такому разі не треба «перевзувати» українські вагони. Але транзит через білорусь в час війни – це питання політично-етичне, яке потягне за собою і «побажань натомість» від білорусії і лукашенко в питанні зняття санкцій, або придбання білоруських добрив тощо. Тобто, це простий крок логістично, але складний варіант політично.

З новим врожаєм і перехідними залишками отримаємо разом, мінімум 80-85 млн т зерна та олійних культур

Що робити з елеваторною інфраструктурою: інвестиції в Україні стали, чи переорієнтуються вони на Константу і балканські порти?

Іван Мірошніченко: На початок війни Україна мала 24 млн т зерна у залишках. Максимальний потенціал щомісячного експорту за 2 місяці може сягнути 2,5-3 млн т. Тобто теоретично на початок нового врожаю у нас буде зберігатися 18-20 млн т. Новий зерновий врожай (разом із олійними та кукурудзою) очікується в межах 60-65 млн т зернового та олійного збіжжя, за виключенням окупованих на зараз територіях, а з їх поверненням – 75-80 млн т. Тобто з новим врожаєм і перехідними залишками отримаємо разом, мінімум 80-85 млн т зерна та олійних культур. При цьому експорт у довоєнний час був 75-80 % від виробництва і 20-25 % внутрішні споживання. В олії навіть менше – 7-8 % внутрішнє споживання. Інвестувати в нові елеватори ніхто не буде – всі інвестиції заморожені.

Бізнес чекає розв’язки, бо ніхто не хоче фінансувати розбудову чужих портів, тоді як всі сподіваються на швидку перемогу і повернення до роботи чорноморських портів. Порти ЕС більш дорогі логістично, нас там ніхто не чекав. Альтернативну логістику вибудовувати там, інвестуючи мільярди доларів, не має сенсу, доки не буде зрозумілим результат війни.

Існує великий ризик того, що осіння посівна 2023 та загалом 2024 року опиниться під ударом

Якщо експорт не буде розблокований і в Україні будуть сформовані значні надлишок на внутрішньому ринку (спровокує зростання світової ціни і зменшення внутрішньої ціни в Україні), це призведе до збитків українських виробників, який вже не буде сіяти всі площі, як в 2021-2022 році. Він не отримає світової ціни, сформує збитки, не буде мати доступу до фінансових ресурсів і так далі. За таких умов існує великий ризик того, що осіння посівна 2023 та загалом 2024 року опиниться під ударом. Можемо отримати половину засіяних площ – це буде не просто добре, а велике щастя.

При закритому та заблокованому експорті у серпні та восени 2022 року аграрії мають вирішити, що їм робити – продавати за $180 -220 за 1 т пшениці восени (при світовій – в $400 плюс ), чи тримати її до весни та розблокування експорту. Продаж в збиток призведе до скорочення виробництва, втрати земель аграріями, втрати експортних позицій в майбутньому, зменшення валютної виручки і так далі. Почнеться занепад в АПК. Особисто я буду чекати весни, коли очікую розблокування експорту і тоді продавати с/г продукцію за світовими цінами з реальними, а не спекулятивними витратами на логістику і перевалку в плотах. Мій прогноз: весною 2023 року Україна зможе експортувати через свої порти і ми переможе раніше цього періоду. Після того буде підписана безпеково-економічна угода між країнами. Я даю на такий розвиток подій 50+1 % на весну 2023. До цього буде продовжуватись війна і всі супутні ризики з нею та її веденням.

В Україні наявно близько 60-70 млн т елеваторних потужностей для зберігання зерна та потужності зберігання самих виробників

Де зберігати 80- 100 млн т зерна та олійних (з урахуванням перехідних залишків)?

Іван Мірошніченко: В Україні наявно близько 60-70 млн т елеваторних потужностей для зберігання зерна та потужності зберігання самих виробників. Тобто теоретично цей обсяг зерна ми можемо зберегти, враховуючи та прогнозуючи, що з осені щомісячний експорт різними каналами та коридорами зросте до 3-3,5 млн т. На практиці будуть звісно питання доставки і оптимальних складів для аграріїв, бо вони мають різну надійність та репутацію, будуть локальні нюанси, але цей рік ми витримаємо і збережемо врожай. Тримання врожаю далі, ніж весна 2023 буде великою логістичною та виробничою проблемою.

У найближчі 3-5 місяців я не бачу можливості навіть під гуманітарну місію розблокувати одеські порти та Чорне море

Що думаєте про гуманітарні коридори, які пропонує ООН?

Іван Мірошніченко: Дискусія довкола гуманітарних коридора з ООН точиться значна. Але у найближчі 3-5 місяців я не бачу можливості навіть під гуманітарну місію розблокувати одеські порти та Чорне море. росіяни просуватимуть ідею та вимогу зняття з них частково санкцій і умови безпекової угоду під створення таких коридорів та вирішення політично-економічних питань в комплексі і пов’язаних один з одним. Наразі їм це взагалі не цікаво і не потрібно. путін навпаки розглядає агро експорт та продовольство як елемент нового тиску глобального на світ, щоб спровокувати продовольчу кризу по світу та високі ціни. Це елемент створення підстав для переговорної позиції.

ЄС має надати тимчасовий допуск українському автомобільному транспорту вивозити зерно в ЄС по стандарту нижчим стандартам, таким як Євро 3 і Євро 4

Що треба робити зараз робити, аби не допустити втрат аграріями і загалом падіння АПК?

Іван Мірошніченко: Уряд має зробити мінімум 7-8 кроків.

Перший – профінансувати 50-70% вартості зерна, що становить покриття операційних витрат аграріїв під заставу самої агропродукції до відкриття експортних ринків. Тобто, допомагати та тримати «удар» разом з аграріями. Аграрії зможуть отримати кошти для продовження циклу виробництва 2023-2024 року, дочекатися відкриття експорту через українські порти, а значить – і світову ціну на свою продукцію. Матимуть прибутки, а не збитки, тоді як – держава податки і підтримку торгівельного балансу.

Другий – щоб залучити кошти комерційних банків, під забезпечення зерна випустити державні сертифікати, які викуповуватимуть банки і даватимуть аграріям ліквідність для посівної на 2023 рік та компенсувати ставки по у кредитам. Для цього потрібно 20-30 млрд грн і це дозволить профінансувати запит ринку на $4,5-5,5 млрд.

Третій – переглянути всі складові логістичного ланцюга експорту агропродукції: формування транспортних тарифів, сертифікація, брокерські/митні процедури, тобто максимально здешевити логістичні та бюрократичні витрати. Це додасть швидкості операційної діяльності та зекономить кошти , що додасть в ціні продукції для виробника.

Четверте – переглянути і здешевити на скільки можна тарифну політику по УЗ (вагонах, локомотивах), можливо спецтарифи на час блокади експорту і прискорити оберти вагонного парку

П’яте – оптимізація логістики експорту через Країни Балтії.

Шосте – просувати рішення по створення гуманітарних коридорів ООН саме через українські порти, не порти ЕС та Балтії. Ідеться про контрольовані міжнародною спільнотою безпекові коридори для судноплавства.

Сьоме – забезпечення МТЗ агровиробників. Забезпечити та запускати виробництво добрив на підприємствах українських монополістів газом власного видобутку за схемою повного контролю рентабельності виробництва добрив і цін на них для аграріїв. Адже нинішній вартості добрив та часто їх відсутності аграріям їх важко купити і вартість екстримально висока (при низьких внутрішніх закупівельних цінах на агропродукцію). Тобто, потрібно запустити внутрішнє, але контрольоване виробництво. Паралельно організувати забезпечення пальним агровиробництва.

Восьме – надати тимчасовий допуск українському автомобільному транспорту вивозити зерно в ЄС по стандарту нижчим стандартам, таким як Євро 3 і Євро 4. Також спростити реєстрацію прицепів, які мають інші стандарти та використовуються в Україні. Таким чином зможемо збільшимо експорт та розвантажимо залізницю. А головне – дамо альтернативу по тарифній політиці, що зіб’є високі ставки на перевезення залізницею та морським фрахтом. Тому витрати аграріїв на логістику суттєво скоротяться. Про це уряд має говорити з європартнерами.

Якщо наші партнери заблокували та наклали санкції на торгівлю російським агропродуктом, пшеницею, то це покращило б шанси на розблокування українських портів.

Джерело: AgroPolit.com