Закриття року на сільгосппідприємстві передбачає виконання таких основних завдань:

• визначення фактичної собівартості сільськогосподарської продукції;

• відповідне коригування проводок, здійснених протягом року;

• визначення фінансового результату діяльності. Нагадаємо основні етапи цієї роботи та порядок її здійснення.

ПОРЯДОК ЗАКРИТТЯ РАХУНКІВ

Щоб закрити наприкінці року рахунок 23, сільгосппідприємство має сформувати фактичні витрати на виробництво продукції. Аби зробити це, спочатку слід закрити рахунки різних видів виробництв. Йдеться про ті виробництва, продукція яких є складовою собівартості інших видів продукції.

Наприклад, продукція та послуги допоміжних виробництв беруть участь у виробництві продукції як рослинництва, так і тваринництва. А продукція рослинництва, зокрема корми, використовується у виробництві продукції тваринництва.

Закривати рахунки слід у порядку, прописаному в п. 6.2 Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Мінагрополітики від 18.05.2001 № 132 (далі – Методрекомендації № 132), а саме:

➊ розподілити між окремими об’єктами планування та обліку витрати на утримання основних засобів (тракторів, ґрунтообробних машин, сівалок, комбайнів тощо), які обліковуються протягом року на окремому субрахунку до рахунку 91 «Загальновиробничі витрати»;

➋ визначити собівартість робіт і послуг допоміжних виробництв (водопостачання, ремонтна майстерня, холодильні установки, вантажний автотранспорт, гужовий транспорт тощо) в порядку, прописаному у пп. 7.2–7.10 Методрекомендацій № 132;

➌ розподілити загальні витрати: на зрошування та осушення земель, у т. ч. витрати на утримання меліоративних споруд; на вапнування та гіпсування ґрунтів; на утримання полезахисних смуг тощо (п. 3.17 Методрекомендацій № 132);

➍ розподілити загальновиробничі витрати (далі – ЗВВ). Нагадаємо, що у сільськогосподарському виробництві ЗВВ не діляться на постійні та змінні, а включаються до виробничої собівартості всією сумою (п. 2.21, п. 2.7 Методрекомендацій № 132). Детально про порядок обліку та розподілу ЗВВ див. в «АгроPRO», 2021, № 11, с. 34;

➎ обчислити собівартість продукції рослинництва;

➏ визначити собівартість продукції підсобних промислових виробництв з переробки рослинницької продукції (пп. 10.1–10.5 Методрекомендацій № 132);

➐ розподілити витрати з утримання кормоцехів на відповідні види і групи тварин пропорційно масі згодованих кормів (п. 3.12 Методрекомендацій № 132);

➑ визначити собівартість продукції тваринництва;

➒ визначити собівартість продукції промислових підрозділів з переробки продукції тваринництва (пп. 10.7–10.9 Методрекомендацій № 132);

➓ обчислити собівартість продукції інших промислових підрозділів – хлібопекарні, пилорами тощо (пп. 10.6, 10.10–10.13 Методрекомендацій № 132).

В багатьох сільгосппідприємств можуть бути відсутні певні види виробництв, а отже, і наведений вище порядок розподілу витрат і закриття рахунків включатиме менше дій.

Далі в консультації СОБІВАРТІСТЬ ДОПОМІЖНИХ ВИРОБНИЦТВ, РОЗПОДІЛ ЗВВ, СОБІВАРТІСТЬ СІЛЬГОСППРОДУКЦІЇ, СОБІВАРТІСТЬ СІЛЬГОСППРОДУКЦІЇ

Олена Жураківська, редактор