Питання цільового призначення землі, його співвідношення з містобудівним зонуванням для сільгоспвиробників актуальне завжди. Саме тому редакція журналу «АгроPRO» неодноразово зверталась до цих тем. Так, в «АгроPRO», 2020, № 17, с. 9 була розміщена публікація Віталія Правдюка «Істотні зміни в регулюванні цільового призначення землі», яка присвячена істотним новаціям, запровадженим Законом України від 17.06.2020 р. № 711-IX ««Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» (далі – Закон № 711). А в статті того ж автора «Будівництво на сільськогосподарських землях» в «АгроPRO», 2023, № 18, с. 30 було коротко розглянуто, що таке цільове призначення землі, які існують його види та принципи класифікації таких видів.

Після повномасштабної агресії РФ у 2022 році законодавцем були прийняті чисельні зміни в земельному законодавстві, зокрема і в тій частині, що стосується змін режиму використання земель за цільовим призначенням. Тож ми звернулись до адвоката Віталія Правдюка з питаннями:

• коли і як можна змінити цільове призначення земельної ділянки?
• що вважати зміною цільового призначення землі?
• чи є «воєнні» особливості процедури зміни цільового призначення землі для сільгосппідприємств?

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ ЗМІНИ ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ЗЕМЛІ

Передусім нагадаю, що ані законодавство, ані наука із земельного права, на жаль, досі не сформулювали єдиного поняття цільового призначення землі. Водночас визначення цільового призначення певної земельної ділянки зумовлює особливий правовий режим та специфіку її цивільного обігу.

При встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення (ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України, далі – ЗКУ). Отже, при зміні цільового призначення земельних ділянок може також змінюватися категорія земель.

НОТАТКА

1. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Ст. 19 ЗКУ

Зауважу, що зміна цільового призначення ділянки не вимагається, коли є ділянка з видом угідь «сіножаті», «пасовища», а землекористувач має намір орати таку землю (або навпаки – має намір перевести з «ріллі» на «сіножаті», «пасовища», несільгоспугіддя тощо). В такій ситуації переважно необхідно змінювати вид угідь. Це можна зробити, зокрема, замовивши проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь (докладніше про це читайте в наступних номерах).

Протягом тривалого часу процес зміни цільового призначення землі був зарегульованим та здійснювався лише за рішенням уповноваженого державою органу (для земельних ділянок за межами населеного пункту – за рішеннями районних державних адміністрацій, для земельних ділянок в межах населеного пункту – за рішеннями органів місцевого самоврядування (далі – ОМС)).

З набранням чинності Законом № 711 (з 24.07.2020 р.), яким в т. ч. було викладено в новій редакції ст. 20 ЗКУ, цей підхід кардинально змінився. Так, віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок (в тому числі і зміна таких категорії та виду використання) здійснюється (ст. 20 ЗКУ):

➤ щодо земельних ділянок державної власності – відповідними органами виконавчої влади;

➤ щодо земельних ділянок комунальної власності – ОМС;

➤ щодо земельних ділянок приватної форми власності – їх власниками самостійно.

Більш того, в ЗКУ врегульовані випадки, коли не потрібні рішення органів державної влади та ОМС для зміни виду використання та категорії для земельних ділянок державної/комунальної власності. Тобто землекористувач може самостійно змінити цільове призначення земель державної/комунальної власності, (без прийняття рішень органами влади) якщо це стосується земель:

➤ житлової та громадської забудови;

➤ промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

➤ на яких розташовані будівлі, споруди, що є у приватній власності землекористувача, який використовує земельні ділянки на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію.

Наприклад, сільгосппідприємство має в оренді земельну ділянку сільгосппризначення, на якій розташована майстерня, що належить йому на праві приватної власності. Воно вирішило на цій ділянці розмістити магазин чи гараж. В такій ситуації змінювати цільове призначення ділянки не потрібно.

Зауважу, що таке ліберальне правило не стосується земельних ділянок, розташованих на територіях, об’єктах природно-заповідного фонду. Окрім того, ЗКУ передбачено, що зміна цільового призначення земельної ділянки за таким ліберальним регулюванням не повинна призводити до провадження на такій земельній ділянці іншої діяльності ніж та, для якої вона надана в оренду (крім випадків розташування на земельній ділянці будівель, споруд, що перебувають у власності землекористувача). Отже, землекористувачу, який має намір змінити цільове призначення земельної ділянки, важливо розуміти співвідношення між цільовим призначенням землі та ціллю (метою) користування нею.

Далі в консультації СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ ЦІЛЬОВИМ ПРИЗНАЧЕННЯМ ЗЕМЛІ ТА ЦІЛЛЮ (МЕТОЮ) ОРЕНДИ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ,

ПРОЦЕДУРНА СПЕЦИФІКА ЗМІНИ ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ЗЕМЛІ,

«ВОЄННІ» ОСОБЛИВОСТІ ЗМІНИ ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Віталій Правдюк, партнер ЮК «Бізнес Форс»