10.08.2022 р. набрав чинності Закон України від 19.07.2022 р. № 2435-IX, яким внесено зміни до Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996).

Проаналізуємо ці зміни.

➊ Уточнено критерії розмірів підприємств. Як відомо, розмір підприємств згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 996 визначається за трьома критеріями – балансовою вартістю активів, чистим доходом від реалізації і кількістю працівників. Раніше всі критерії визначалися до відповідної межі, наприклад, якщо було вказано, що працівників має бути до 10 осіб, то це означало, що не більше 9 осіб. Відтепер в усіх критеріях з’явилося слово «включно». Тобто «до 10 осіб» тепер означає 10 осіб включно.

➋ Мікропідприємствам, які не є платниками ПДВ, дозволяється вести бухгалтерський облік без застосування подвійного запису (ч. 3 ст. 2 Закону № 996). Особливості ведення обліку без застосування подвійного запису наведені в Методичних рекомендаціях із застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затверджених наказом Мінфіну від 15.06.2011 р. № 720.

➌ Щодо реквізитів первинних документів. Уточнено, що перелік обов’язкових реквізитів стосується тільки первинних документів, а не зведених. Крім того, в оновленій редакції ч. 2 ст. 9 Закону № 996:

• прибрали словосполучення «якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України», тож перелік реквізитів відтепер є обов’язковим для всіх первинних документів;
• з’явилася нова норма, за якою залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації первинні документи можуть включати додаткові реквізити – печатку, номер документа, підставу для здійснення операції тощо (це технічне уточнення, адже і раніше підприємства мали право доповнювати такі документи додатковими реквізитами на підставі п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. № 88, яке також є чинним нормативним документом у сфері бухобліку і застосовується на практиці);
• з’явилася нова норма, за якою первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

➍ Визначено поняття документообороту. Це рух первинних документів з моменту їх складання підприємством або одержання від інших підприємств до передавання на зберігання в архів після прийняття до обліку. Раніше такого визначення не було. Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону № 996 підприємство самостійно затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

➎ Консолідована фінансова звітність. Надано визначення поняття «група» – це група юридичних осіб, що складається з підприємства, яке контролює інші підприємства (материнське підприємство), та всіх підприємств, які ним контролюються (дочірніх підприємств) (ст. 1 Закону № 996). Такі групи підприємств поділяються на три види – малі, середні або великі відповідно до визначених критеріїв (ч. 1 ст. 12 Закону № 996).

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону № 996, яка викладена в новій редакції, малі та середні групи (крім груп, у складі яких є підприємства, що становлять суспільний інтерес) звільняються від обов’язкового складання та подання консолідованої фінансової звітності та консолідованого звіту про управління.

➏ Фінзвітність за міжнародними стандартами. До переліку підприємств, які зобов’язані складати фінзвітність та консолідовану фінзвітність за міжнародними стандартами, додані (ч. 2 ст. 121 Закону № 996):

• материнські підприємства груп, у складі яких є підприємства, що становлять суспільний інтерес;
• материнські підприємства великої групи, які не належать до категорії великих підприємств. В ст. 1 Закону № 996 уточнено, що таксономія фінансової звітності за міжнародними стандартами видається Радою міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Рада – це міжнародний орган, який займається розробкою міжнародних стандартів. До внесення змін таксономію затверджував Мінфін.

Нагадаємо, що таксономія фінансової звітності – це склад статей і показників фінансової звітності та її елементів, які підлягають розкриттю.

➐ Виключено норму щодо нерозповсюдження заборони на поширення фінзвітності. В «старій» редакції ч. 2 ст. 14 Закону № 996 зазначалося, що на фінансову звітність не розповсюджується заборона щодо поширення статистичної інформації. Але відтепер ця норма виключена.

Нагадаємо, що згідно зі ст. 21 Закону України від 17.09.1992 р. № 2614-XII «Про державну статистику» поширення статистичної інформації, на підставі якої можна визначити конфіденційну статистичну інформацію щодо конкретного респондента, забороняється.

Невже після внесенних змін фінзвітність заборонено розповсюджувати? На наш погляд, ні, не заборонено. Адже в ч. 2 ст. 14 Закону № 996 прямо зазначено, що фінзвітність не становить комерційної таємниці, вона має надаватися за запитом юридичних та фізичних осіб. Сподіваємось, що Мінфін надасть роз’яснення з цього приводу.

➑ Уточнено порядок оприлюднення фінзвітності. Особливості оприлюднення фінзвітності та консолідованої фінзвітності встановлені ч. 3 ст. 14 Закону № 996. Ця норма викладена у новій редакції. Відтепер підприємства, що становлять суспільний інтерес (крім великих підприємств, які не є емітентами цінних паперів), публічні акціонерні товариства, суб’єкти природних монополій на загальнодержавному ринку та суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, зобов’язані оприлюднювати не тільки річну фінзвітність (включаючи консолідовану) разом з аудиторським звітом, а й:

• звіт про управління;
• консолідований звіт про управління;
• звіт про платежі на користь держави;
• консолідований звіт про платежі на користь держави.

Розширено коло підприємств, що мають оприлюднювати річну звітність до 1 червня року, що настає за звітним періодом:

• недержавні пенсійні фонди, що належать до мікропідприємств та малих підприємств – фінансову (включаючи консолідовану) разом з відповідними аудиторськими звітами, звітом про управління, консолідованим звітом про управління;
• малі підприємства, що є суб’єктами господарювання державного сектору економіки – фінансову разом з відповідним аудиторським звітом (якщо обов’язковий аудит фінансової звітності проводився на вимогу законодавства);
• материнські підприємства великої групи, які не належать до категорії великих підприємств (крім суб’єктів інвестиційної діяльності, які не складають консолідовану фінансову звітність відповідно до міжнародних стандартів) – консолідовану фінансову, складену за міжнародними стандартами, разом з аудиторським звітом, консолідованим звітом про управління, консолідованим звітом про платежі на користь держави;
• материнські підприємства, які одночасно є дочірніми підприємствами та відповідно до вимог НП(С)БО або міжнародних стандартів не подають консолідовану фінансову звітність – консолідовану фінансову свого материнського підприємства разом з аудиторським звітом та консолідованим звітом про управління.

Оприлюднення здійснюється підприємствами на своїй вебсторінці або своєму вебсайті (у повному обсязі).

Малі та середні групи (крім груп, у складі яких є підприємства, що становлять суспільний інтерес) звільняються від обов’язкового складання та подання консолідованої фінансової звітності та консолідованого звіту про управління.

❾ Мінфін визначає державну політику у сфері бухобліку та аудиту. Скрізь у тексті Закону № 996 слова «державну політику у сфері бухгалтерського обліку» замінили на «державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту».

Отже, Мінфін тепер визначає державну політику не тільки у сфері бухобліку, а й у сфері аудиту.

Олександр Голубовський, консультант з бухгалтерського обліку та оподаткування