Укладання договору поворотної фінансової допомоги (позики) між сільгосппідприємством та фізособою є доволі поширеною практикою. Зокрема, в контексті придбання земель сільгосппризначення і необхідності підтвердження легальності походження таких коштів. Тож сільгосппідприємствам слід враховувати позицію суду про те, що такий договір має укладатись сторонами в письмовій формі. В іншому випадку сільгосппідприємство не зможе довести факт укладання такого договору. Як наслідок – повернення коштів значно ускладниться. Далі проаналізуємо відповідну правову позицію суду.

СУТЬ СПРАВИ

Товариство (далі – Позивач) звернулось до суду з позовом до Особи-1 (далі – Відповідач) з вимогою стягнути з неї суму боргу в розмірі 2 500 000,00 грн та судовий збір у розмірі 37 500,00 грн.

Аргументуючи позовні вимоги, Позивач зазначив, що 25.05.2017 р. між ним та Відповідачем досягнуто згоди про укладання договору поворотної фінансової допомоги шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок Відповідача. Однак договір у формі єдиного письмового документа сторонами не укладався.

В період з 25.05.2017 р. по 10.05.2018 р. на виконання умов договору поворотної фінансової допомоги Позивачем перераховано Відповідачу за платіжними дорученнями на вказаний рахунок грошові кошти на загальну суму 2 500 000,00 грн.

У призначенні платежів в кожному платіжному дорученні вказано «Надання зворотної безвідсоткової фін. допомоги зг. дог. №25/05-С від 25.05.2017 року карт. сч. 11111111111111 Особа-1, ІНН хххххххххх не оподатковується Без ПДВ».

Оборотно-сальдова відомість Позивача по рахунку 6857 за другий квартал 2018 року, в якій зазначено контрагентом Відповідача, містить дані платіжних доручень, сум, загальний розмір яких становить 2 500 000,00 грн.

Зарахування вказаних грошових коштів підтверджено випискою по картковому рахунку Відповідача.

Впродовж зазначеного періоду у Відповідача не було жодних скарг та зауважень щодо виконання Позивачем умов договору. Оскільки умови договору поворотної фінансової допомоги не встановлюють строк повернення коштів, Відповідачу 03.09.2019 р. була направлена вимога, в якій вимагалось в тридцятиденний строк з моменту її отримання повернути борг в розмірі 2 500 000,00 грн.

Вказана вимога Відповідачем не отримана та повернута з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідач, заперечуючи позов, зазначає, що за відсутності документа, який фіксує зміст правочину, тобто самого письмового договору, він не мав повного розуміння, що вчиняється усний договір позики та які його умови. На думку Відповідача, призначення платежу в платіжних документах не може бути безперечним доказом укладення договору позики.

Далі в консультації СУДОВІ РІШЕННЯ, АРГУМЕНТИ СУДУ

Ірина Дмитерко, заступник головного редактора