Хто та яким чином підтверджує факт наявності фортифікаційних споруд (або просто виритих окопів) на полі?

Першочергово необхідно зауважити, що чинне законодавство не містить визначення фортифікаційних споруд (в т. ч. і для оподаткування). З аналізу різних джерел можна узагальнити, що конструктивно фортифікаційні споруди поділяються на споруди відкритого й закритого типу, а за своїм призначенням – на споруди для:

➨ ведення вогню (окопи, траншеї тощо);

➨ спостереження й управління (спостережні й командні пункти);

➨ захисту особового складу (щілини, бліндажі, притулки), військової техніки й матеріальних засобів (котловані укриття, укриття закритого типу);

➨ укриття сполучення (хід сполучення, потерни — галереї під землею або усередині споруди).

Отже, можна виділити фортифікаційні споруди найпростішого типу (відкрита та перекрита щілини, землянки, бліндажі, блокпости тощо), а також довгострокові фортифікаційні споруди для ведення бойових дій, зберігання бойової техніки, зброї, боєприпасів, ракет та пально-мастильних матеріалів.

Фактично на земельних ділянках сільгосппризначення можуть бути всі види фортифікаційних споруд.

Разом з тим належність об’єктів будівництва з непостійним місцем розташування до військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд для потреб оборони визначається начальником обласної військової адміністрації (далі – ОВА) за поданням командування військових формувань (постанова КМУ від 08.11.2022 р. № 1255 «Про деякі питання будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд»).

Отже, в розпорядженні ОВА є інформація про розташування в т. ч. фортифікаційних споруд. Проте виникає дві проблеми.

Перша – відповідно до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом СБУ від 23.12.2020 р. № 383, в особливий період (період воєнного стану) відомості про дислокацію, систему охорони, оборони, про будівництво фортифікаційних споруд становлять державну таємницю.

Друга – враховуючи неочікуваність нападу у 2022 році та зважаючи на загрозу і необхідність швидкої побудови лінії захисту, ймовірно, що будівництво переважної частини таких споруд здійснювалось надтерміново, надшвидко, в міру необхідності, здебільшого без будь-яких рішень керівників ОВА.

Отже, питання отримання сільгосппідприємством інформації про (не)розміщення на земельній ділянці фортифікаційних споруд на сьогодні є відкритим. Проте вважаємо, що сільгосппідприємство може звернутися з письмовим запитом до військової адміністрації, військово-цивільної адміністрації або сільської, селищної, міської ради іншого органу місцевого самоврядування про надання відповідної інформації.

Ірина Дмитерко, заступник головного редактора