В «АгроPRO», 2023, № 7 ми нагадали порядок призначення/проведення фактичних перевірок з урахуванням вимог воєнного часу, оскільки органи ДПС активізують роботу з їх проведення.

Продовжуючи тему далі, проаналізуємо правові позиції суду щодо порушення органами ДПС процедури проведення таких перевірок та фактичних обставин, які (на думку суду) мають бути встановлені для притягнення платника податків до відповідальності.

ЩОДО ПІДСТАВ ПРОВЕДЕННЯ ФАКТИЧНОЇ ПЕРЕВІРКИ

СУТЬ СПРАВИ

Товариство (далі – Позивач) звернулося до суду з позовом до ДПС (далі – Відповідач) про визнання неправомірним наказу на проведення фактичної перевірки. Цей наказ був прийнятий на підставі листа ДПС України.

Позивач не погоджується з цим та вважає наказ незаконним з огляду на наступне.

Юридичною підставою для прийняття наказу Відповідач вказав пп. 80.2.5 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Проте, на думку

Позивача, з аналізу норм пп. 20.1.4 та ст. 80 ПКУ можна виснувати, що для проведення фактичної перевірки мають існувати фактичні обставини та передумови. Позивач вважає, що інформація, яка надходить до податкових органів, може бути підставою для проведення фактичної перевірки згідно зі ст. 80 ПКУ лише у тому випадку, коли вона свідчить про порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи. Однак в оскаржуваному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні порушення податкового та/або іншого законодавства.

СУДОВІ РІШЕННЯ

Рішенням Окружного адміністративного суду від 11.02.2020 р. позов задоволено повністю. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 08.09.2020 р. у справі № 640/21536/19 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

АРГУМЕНТИ СУДУ

Під час проведення перевірок посадові особи органів ДПС повинні діяти у межах повноважень, визначених ПКУ.

Судом враховано, що підставою проведення фактичної перевірки, визначеної пп. 80.2.5 ПКУ, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Тобто інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства.

Судом встановлено, що оскаржуваний наказ винесений на підставі листа ДПС України, з якого вбачається, що за наслідками аналізу наявної інформації щодо обсягів придбання та реалізації підакцизних товарів Позивач протягом 2019 року здійснював закупівлю великих обсягів продукції.

Проте суд вказав, що наведена в листі інформація є загальною щодо діяльності Позивача, яка не вказує на будь-які порушення ним законодавства. В листі ДПС України навіть не посилалася на норми права, які можливо порушені Позивачем.

Суд також вказав на те, що Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення Позивачем вимог законодавства. Як у листі, який Відповідач визначає як підставу для проведення перевірки, так і у самому наказі про призначення перевірки, податковий орган не конкретизує суть порушення.

У спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють. У наказі не відображено:

➥ в рамках яких заходів органу ДПС встановлено невідповідність діяльності Позивача вимогам чинного законодавства;

➥ на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, та сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Тобто Відповідач не довів наявність підстав в розумінні пп. 80.2.5 ПКУ для проведення фактичної перевірки, що обумовлює скасування спірного наказу як протиправного.

Далі в консультації ЩОДО ОБСТАВИН, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ВСТАНОВЛЕННЮ (СУТЬ СПРАВИ, СУДОВІ РІШЕННЯ, СУДОВІ РІШЕННЯ)

Ірина Дмитерко, заступник головного редактора