Продовжуємо розглядати тему примусового відчуження майна під час дії воєнного стану. До цієї теми ми зверталися в «АгроPRO», 2023, № 24, с. 16.

ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ

Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток (ст. 41 Конституції України):

➤ з мотивів суспільної необхідності;

➤ на підставі і в порядку, встановлених законом;

➤ за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Під примусовим відчуженням майна слід розуміти позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України від 17.05.2012 р. № 4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», далі – Закон № 4765).

Враховуючи, що в Україні вже майже два роки діє правовий режим воєнного стану – розглядатимемо примусове відчуження саме у цьому контексті. Визначення поняття «воєнний стан» наведено в ст. 1 Закону України від 12.05.2015 р. № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі – Закон № 389).

НОТАТКА

Воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ч. 1 ст. 1 Закону № 389

Рішення про примусове відчуження майна приймається військовим керівництвом та погоджується обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради (ст. 4 Закону № 4765).

Нагадаємо, військовим командуванням є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об’єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з’єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань (ч. 1 ст. 3 Закону № 389).

Слід зазначити, що законодавством чітко не встановлено, в якій формі має прийматись рішення військового командування про примусове відчуження майна і не передбачено, що власник майна повинен бути обов’язково ознайомлений з ним. Разом із тим логічно було б припустити, що у такому рішенні мають зазначатися підстави його прийняття.

Безпосередньо відчуження майна може здійснювати військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) (п. 4 ст. 8 Закону № 389, ст. 5 Закону № 4765). Зазначені органи можуть здійснювати примусове відчуження майна самостійно або із залученням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Буквальне тлумачення положень законодавства дає можливість дійти висновку, що відповідні повноваження (на вилучення майна та, відповідно, підписання акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі – Акт)) можуть бути делеговані іншим військовослужбовцям органу, що прийняв рішення про відчуження відповідного майна. Тобто безпосередньо приїхати на підприємство для відчуження майна може не лише командир військової частини, а й інший офіцер, якому делеговані відповідні повноваження.

У такому випадку доцільно буде попросити пред’явити відповідний документ, що підтверджує наявність повноважень (наприклад, наказ командира військової частини). Проте слід розуміти, що законом не передбачено обов’язку такого військовослужбовця надавати для ознайомлення оригінал чи копію відповідного документа.

Примусове відчуження об’єктів права приватної власності в умовах воєнного стану здійснюється з попереднім повним відшкодуванням вартості такого майна або з наступним повним відшкодуванням їх вартості (ч. 1 ст. 23 Закону № 389). На сьогодні примусове відчуження майна здійснюється переважно з наступним відшкодуванням вартості. Тобто на практиці майже немає випадків, коли примусове відчуження майна здійснюється з попереднім повним відшкодуванням.

Якщо майно, яке було примусово відчужене у юридичних і фізичних осіб, збереглося після скасування правового режиму воєнного стану, то колишній власник або уповноважена ним особа має право вимагати у судовому порядку повернення такого майна на умовах, визначених законом, або вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо (ч. 2 ст. 23 Закону № 389). Отже, власникам, у яких під час воєнного стану примусово відчужується майно, важливо мати відповідні документи, що підтверджуватимуть таке вилучення, для можливості в подальшому отримати відшкодування його вартості.

Також це питання врегульовано нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ). Зокрема, ст. 353 ЦКУ, окрім дублювання вказаних вище норм, встановлено і те, що:

➤ оцінка, за якою попередньому власникові була відшкодована вартість реквізованого майна, може бути оскаржена до суду;

➤ у разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зобов’язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв’язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.

Далі в консультації ОФОРМЛЕННЯ ПРИМУСОВОГО ВІДЧУЖЕННЯ МАЙНА, КОМПЕНСАЦІЯ, ПРАКТИЧНІ КОНФЛІКТНІ СИТУАЦІЇ

Владислав Головатюк, адвокат АО «ESQUIRES»