Узв’язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України перед роботодавцями всієї країни одночасно постало багато нових викликів. Зокрема, вирішення потребували питання неможливості забезпечення роботою працівників, своєчасної виплати заробітної плати тощо, а також неможливості виконання роботи працівниками.

Для врегулювання цих питань законодавцем прийнято Закон України від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон № 2136). Ним було дозволено призупинення дії трудового договору. Передбачалось, що ця норма застосовуватиметься тоді, коли роботодавець не має змоги забезпечити працівника роботою, а працівник, своєю чергою, не має змоги виконувати посадові обов’язки.

Проте на практиці не всі працівники погоджуються з призупиненням трудових відносин. Як наслідок – чимала кількість судових справ з вимогою скасувати такі накази та виплатити гроші за час вимушеного прогулу. Далі проаналізуємо судову практику з цього питання. Наразі маємо переважно рішення судів першої інстанції.

СУТЬ СПРАВИ

Обставини таких справ майже ідентичні.

Суть справи: після набрання чинності Законом № 2136 роботодавець прийняв наказ про призупинення трудових відносин з працівником. Працівник не погоджується з таким наказом і звертається до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору та вимагає стягнути з роботодавця заробітну плату.

Позовні вимоги працівник-позивач аргументує тим, що має змогу працювати, підприємство продовжує здійснювати господарську діяльність, деякі працівники виконують посадові обов’язки, отримують заробітну плату тощо. Крім того, на думку позивача, спірним наказом порушуються його конституційні права на працю, що включають можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Заперечення роботодавця-відповідача полягають у тому, що спірний наказ було видано з дотриманням вимог чинного законодавства України. При цьому він посилається на те, що ТПП України у своєму листі від 28.02.2022 р. визнала, що обставини з 24.02.2022 р. до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об’єктивними для суб’єктів господарської діяльності. Тобто агресія РФ офіційно визнана форс-мажорними обставинами.

Також роботодавці повідомляють, що з 24.02.2022 р. змушені призупинити свою господарську діяльність, не мають можливості забезпечити працівників роботою, своєчасно і в повному обсязі виплачувати їм заробітну плату тощо. Ці труднощі зумовлені зменшенням обсягу роботи, проблемами із закупівлею сировини, зі збутом продукції, неможливістю контрагентів закуповувати продукцію підприємства тощо.

Далі в консультації АРГУМЕНТИ СУДУ ПРИ ЗАДОВОЛЕННІ ПОЗОВУ та АРГУМЕНТИ СУДУ ПРИ ВІДМОВІ У ЗАДОВОЛЕННІ ПОЗОВУ

Ірина Дмитерко, заступник головного редактора