Вже понад рік діє новий Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджений постановою КМУ від 30.12.2022 р. № 1487 (далі – Порядок № 1487). Він визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі – військовий облік), зокрема, підприємствами (роботодавцями).

Наслідком порушення порядку ведення військового обліку, зокрема Порядку № 1487, є притягнення посадових осіб, відповідальних за ведення військового обліку, до відповідальності, яка встановлена ст. 2101 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Проте непоодинокими є ситуації, коли особа, яку притягнуто до відповідальності, не погоджується з цим. Тож розглянемо першу судову практику, яка сформувалась у зв’язку з оскарженням посадовими та фізичними особами дій територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі – ТЦК та СП), а саме постанов про притягнення до адміністративної відповідальності (далі – постанова):

➣ рішення суду від 17.01.2024 р. у справі № 242/2067/23 (щодо зобов’язання підприємства повідомити ТЦК та СП про оповіщення працівників про необхідність з’явитися до ТЦК та СП);

➣ рішення суду від 23.01.2024 р. у справі № 359/12694/23 (щодо необхідності опису в постанові обставин та складу адміністративного правопорушення);

➣ рішення суду від 11.01.2024 р. у справі № 126/1507/23 (щодо притягнення до відповідальності винної особи).

ЩОДО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ПІДПРИЄМСТВА ПОВІДОМИТИ ТЦК ТА СП ПРО ОПОВІЩЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ПРО НЕОБХІДНІСТЬ З’ЯВИТИСЯ ДО ТЦК ТА СП

Старший інспектор з кадрів (далі – Позивач) звернувся з позовом до ТЦК та СП про визнання протиправною та скасування постанови за ч. 2 ст. 2101 КУпАП стосовно нього.

Суть справи полягає у наступному. 23.11.2023 р. Підприємство, де працює Позивач, отримало розпорядження ТЦК та СП від 22.11.2023 р. № 06/9161 (далі – розпорядження № 06). Цим розпорядженням Підприємству пропонувалося забезпечити явку до ТЦК та СП чотирьох військовозобов’язаних працівників з метою уточнення їх військово-облікових даних та проходження медичного огляду.

Двох працівників, які вказані у розпорядженні № 06, на дату, вказану у цьому розпорядженні, було відсторонено від виконання трудових обов’язків. Наказом по Підприємству від 27.11.2023 р. Позивачу було наказано здійснити оповіщення цих працівників.

Постановою начальника ТЦК та СП Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 2101 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 5100 грн. З постанови вбачається, що Позивач під час дії особливого періоду порушив вимоги п. 34, 20 Порядку № 1487, не виконав розпорядження № 06. А саме, не надав ТЦК та СП відповідь з підписом про ознайомлення військовозобов’язаних працівників.

Позивач не погоджується з фактом вчинення ним правопорушення, оскільки він повідомив працівників про необхідність з’явитися до ТЦК та СП, з кваліфікацією правопорушення за ч. 2 ст. 2101 КУпАП та стверджує, що копію протоколу про адміністративне правопорушення йому не надавали. До адміністративної відповідальності протягом року він не притягався.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд зазначив таке.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Правопорушення вчинено Позивачем в особливий період. Відповідно до положень ч. 2 ст. 2101 КУпАП вчинення порушення в особливий період тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 5 100 до 8 500 грн). Отже, суд вважає спростованими доводи Позивача щодо невірної кваліфікації правопорушення за оскаржуваною постановою.

Стосовно суті правопорушення суд зазначає наступне.

У разі отримання розпоряджень районних (міських) ТЦК та СП щодо оповіщення військовозобов’язаних про їх виклик до ТЦК та СП керівники підприємств зобов’язані (п. 47 Порядку № 1487):

• видати наказ (розпорядження) про оповіщення військовозобов’язаних, довести його до відома військовозобов’язаних під особистий підпис у частині, що стосується їх прибуття до відповідного ТЦК та СП у визначені ним строки, та надіслати копію наказу (розпорядження) у триденний строк до відповідного ТЦК та СП;
• вручити військовозобов’язаним повістки про явку за викликом до районного (міського) ТЦК та СП;
• письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) ТЦК та СП про осіб з числа військовозобов’язаних, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;
• забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям військовозобов’язаних до відповідного районного (міського) ТЦК та СП.

Судом встановлено, що:

➣ на виконання розпорядження № 06 Підприємством було видано наказ, з яким під підпис ознайомлені тільки двоє працівників замість чотирьох, вказаних ТЦК та СП;

➣ один з працівників, зазначених в розпорядженні, перебував у відпустці;

➣ в матеріалах справи відсутні відомості щодо повідомлення четвертого військовозобов’язаного працівника про розпорядження № 06;

➣ Позивач не надав ТЦК та СП відповідь з підписом про ознайомлення військовозобов’язаних працівників з вимогами розпорядження № 06.

Отже, суд виснував, що Позивач дійсно вчинив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тому до нього правомірно застосовано стягнення у виді штрафу у розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 2101 КУпАП.

Далі в консультації:

• ЩОДО НЕОБХІДНОСТІ ОПИСУ В ПОСТАНОВІ ПРО ПРИТЯГНЕННЯ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ОБСТАВИН ТА СКЛАДУ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ;
• ЩОДО ТОГО, ЩО ПРИТЯГНУТИ ДО АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ МОЖЛИВО ЛИШЕ ВИННУ ОСОБУ.

Ірина Дмитерко, заступник головного редактора