Реклама

Реклама

Партнери

Партнери

Примусове відчуження майна: порядок, документальне оформлення, оцінка та реєстрація прав з точки зору Мін’юсту

Мін’юстом в листі № 153526/161977-9-23/8.4.1 від 22.11.2023 р. надано роз’яснення щодо застосування норм Закону України від 17.05.2012 р. № 4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (далі – Закон № 4765) в частині державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (далі – державна реєстрація прав).

Цей закон визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб під час дії воєнного стану для потреб держави.

Нагадаємо, що згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 4765:

примусове відчуження майна – це позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості;

вилучення майна позбавлення державних підприємств, державних господарських об’єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Для сільгосппідприємств актуальним є саме примусове відчуження майна. Тож згадаємо положення Закону № 4765 та проаналізуємо надані Мін’юстом роз’яснення.

Щодо необхідності підписання власником майна Акта про примусове відчуження або вилучення майна

За результатами примусового відчуження майна складається акт про примусове відчуження або вилучення майна (далі – акт). Порядок складання акта, його зміст та обов’язкові реквізити визначені ст. 7 Закону № 4765. Форма акта затверджена постановою КМУ від 31.10.2012 р. № 998. У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість такого майна (ч. 2 ст. 7 Закону № 4765).

Акт підписується:

Якщо під час складання акта власник, у якого відчужується або вилучається майно (його законний представник), відсутній, то акт може складатися без його участі. Однак він має право на ознайомлення з таким актом (ч. 5 ст. 7 Закону № 4765).

У своєму листі Мін’юст виснує, що підписання акта власником не може розглядатися як надання згоди на примусове відчуження, оскільки зміст поняття «примусове відчуження майна» (відчуження реалізується поза волею власника) та інші положення Закону № 4765 не передбачають надання такої згоди.

Вважаємо, що на сьогодні процес примусового відчуження майна на переважній більшості території України має відповідати вимогам Закону № 4765. На відміну, наприклад, від періоду початку війни, коли військові були вимушені екстрено відчужувати майно, в першу чергу транспортні засоби, у їх власників.

Тож уповноважена воєнним керівництвом особа має скласти акт, а уповноваженій особі сільгосппідприємства доцільно його підписати та отримати копію. Адже тільки на підставі акта можливо в подальшому отримати відшкодування вартості відчуженого майна.

З огляду на це, керівникам підприємств, особливо тих, що знаходяться в безпосередній близькості до зони бойових дій, доцільно наказом призначити декілька осіб, які будуть уповноважені підписувати акт і отримувати його копію у разі відсутності керівника.

Якщо ситуація складається так, що уповноважена воєнним керівництвом особа намагається примусово відчужити майно без складання акта, то, вважаємо, що представник сільгосппідприємства може самостійно скласти такий акт. Якщо така особа відмовляється підписати цей акт (не має можливості, часу тощо), то доцільно зафіксувати процес вилучення майна та залучити декілька осіб, які зможуть в подальшому свідчити про обставини вилучення. Якщо свідками будуть не працівники підприємства – необхідно записати їх паспортні дані, контактні номери телефону тощо. В окремих випадках може бути доцільно навіть викликати поліцію.

ДОВІДКОВО:

Зі змісту ст. 242 Цивільного кодексу України вбачається, що законним представником є особа, яка у випадках, встановлених законом, наділена повноваженнями на представництво іншої особи. При цьому представник повинен мати необхідний обсяг повноважень на вчинення тих чи інших дій від імені особи, яку він представляє. Крім керівника сільгосппідприємства у випадку відчуження майна це може бути посадова особа, яка відповідно до своїх посадових обов’язків/наказу виконує функції керівника за його відсутності, або інший працівник, на якого наказом покладені певні повноваження, або представник, повноваження якого підтверджуються довіреністю.

Далі в консультації:

Ірина Дмитерко, заступник головного редактора